ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10
дивитися тут
Північний Льодовитий океан
Північний Льодовитий океан – найменший з океанів. Він займає центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків Північна Америка та Євразія. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані
Площа океану – 14,1 млн. км2.
Максимальна глибина - 5527 м. Кількість морів – 11.
Найбільші моря – Гренландське, Норвезьке, Карське, Бофорта.
Найбільша затока – Гудзонова.
Найбільші острови і групи островів – Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Нова Земля.
Найпотужніші течії – Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східно-гренландська (холодна).
Північний Льодовитий океан – найменший з океанів. Він займає центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків Північна Америка та Євразія. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані.
Моря Північного Льодовитого океану переважно окраїнні. Більшість островів зосереджена біля материків: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Новосибірські острови та інші.
Північний Льодовитий океан сполучається широкими протоками з Атлантичним океаном. Зв'язок з Тихим океаном відбувається через вузьку Берингову протоку.
Дослідження Північного Льодовитого океану складні й небезпечні.
Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної частини океану.
Перші відомості про природу навколо-полярних областей були отримані лише наприкінці XIX ст. під час дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена, пізніше плавання російського полярного дослідника Георгія Сєдова.
Російський мореплавець Георгій Сєдов
Норвежець Фрітьоф Нансен
У 1932 р. російський учений Отто Шмідт очолив експедицію на криголамі "Сибіряков", у ході якої були проведені заміри глибини, встановлено товщу льодового покриву в різних частинах океану, здійснювались спостереження за погодою.
Нині для дослідження океану використовують авіацію і космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над Арктикою та про переміщення криги.
Дно Північного Льодовитого океану має досить складну будову: океанічні хребти тут чергуються з глибокими розломами.
Характерна особливість океану – великий шельф, який займає понад 1/3 його площі, великі глибини в центральній частині, що чергуються з підводними хребтами Гекеля, Ломоносова, Менделєєва.
Кліматичні умови океану визначаються його полярним положенням. Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси.
Більша частина сонячної енергії відбивається льодом. Внаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0°С, а взимку змінюється від -20 до -40 °С.
Істотно впливає на формування клімату океану тепла Північно-атлантична течія, яка несе водні маси з заходу на схід. Від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух води у зворотному напрямі: зі сходу на захід. Надлишок вод океан повертає в Атлантику у вигляді Трансарктичної течії, що починається у Чукотському і прямує до Гренландського моря.
Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась внаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод.
У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення.
Індійський океан
Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Він більшою своєю частиною лежитьу Південній півкулі. На півночі він омиває береги Євразії, на заході – Африки, на півдні – Антарктиди, а на сході Австралії
Площа океану - 76,2 млн. км2.
Найбільша затока – Бенгальська.
Максимальна глибина – 7729 м.
Найбільші острови – Мадагаскар, Шрі-Ланка.
Кількість морів – 11.
Найпотужніші течії – Південна Пасатна, Мусонна, Західних вітрів, Сомалійська.
Найбільші моря – Аравійське, Червоне.
Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Він більшою своєю частиною лежить у Південній півкулі. На півночі він омиває береги Євразії, на заході – Африки, на півдні – Антарктиди, а на сході Австралії
Берегова лінія Індійського океану розчленована слабо. Океан має незначну кількість морів та островів. На півночі глибоко врізаються в суходіл Бенгальська і Перська затоки та Аравійське море. З півночі Індійський океан ніби огорнутий сушею, в результаті чого він єдиний з океанів, не зв'язаний з Північним Льодовитим.
Океан на карті
Окремі знання про Індійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями. Перші описи маршрутів плавання водами океану склали араби.
Після відкриття Індії Васко да Гамою в 1499 р. європейці почали освоювати Індійський океан. Перші заміри глибин океану були зроблені під час експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука.
Комплексне вивчення природи Індійського океану починається з кінця XIX ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції з різних країн світу ретельно вивчають природу Індійського океану та його ресурси.
Індійський океан утворився в результаті розколу давнього материка Гондвана на окремі частини. Він знаходиться в межах трьох літосферних плит – Індо-Австралійської, Африканської та Антарктичної. Серединно-океанічні хребти Аравійсько-індійський, Західно-індійський та Австрало-Антарктичний – є межами між цими плитами. Підводні хребти і підняття поділяють океанічне ложе на окремі улоговини.
Шельфова зона вузька. Більша частина океану розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). Найбільші глибини знаходяться поблизу Великого Зондського жолоба.
Кліматичні особливості океану зумовлені його географічним положенням. Індійський океан надійно захищений горами від проникнення холодних повітряних мас з півночі. Тому температура поверхневих вод у північній частині океану станови +29 °С, а у Перській затоці влітку підвищується до +30... +35 °С.
Важливою особливістю природи Індійського океану є мусонні вітри та утворена ними Мусонна течія, яка змінює свій напрям за сезонами. Частими є урагани, особливо біля острова Мадагаскар.
Найхолоднішими є води на півдні океану, де відбувається вплив Антарктиди. Тут трапляються айсберги.
Солоність поверхневих вод вища, ніж середня у Світовому океані. Рекорд солоності зафіксовано у Червоному морі - 41 ‰.
На відміну від північної частини океану, де циркуляцію вод визначають мусони, у південній – течії відповідають загальній схемі розміщення у Світовому океані. Найпотужнішими теплими течіями є Південна Пасатна та Мусонна, холодними – Течія Західних Вітрів та Сомалійська.
Органічний світ Індійського океану різноманітний. Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули.
Скумбрія
Акула
Особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. В теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. Ближче до Антарктиди можна побачити китів і тюленів.
У північних районах Індійського океану набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів риби.
З давніх часів в Індійському океані, особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добували перлини. На шельфі океану нині видобувають нафту, природний газ, руди металів. Найбільші світові родовища нафти знаходяться у Перській затоці. Під час видобутку і транспортування нафти досить часто трапляються аварії, внаслідок чого забруднюються океанічні води.
Через Індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні траси. Збудований наприкінці XIX ст. Суецький канал з'єднав Індійський океан з Середземним морем.
Теплі води і мальовничі коралові острови Індійського океану приваблюють увагу туристів з різних країн світу..
Атлантичний океан
Площа океану – 91,7 млн. км2..
Максимальна глибина – 8742 м (жолоб Пуерто-Ріко).
Кількість морів – 16.
Найбільші моря – Саргасове, Карибське, Середземне.
Найбільша затока – Мексиканська.
Найбільші острови та групи островів – Великі Антильські, Великобританія, Ньюфаундленд, Ісландія, Ірландія.
Найпотужніші течії – Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна пасатні (теплі), Бенгальська, Лабрадорська, Канарська, Західних Вітрів (холодні).
Атлантичний океан простягається від субарктичних широт до Антарктиди. Він межує з Тихим океаном на південному заході, Індійським – на південному сході та Північним Льодовитим – на півночі.
Берегова лінія материків, що омиваються водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки у Північній півкулі. Тут є багато внутрішніх морів, особливо на сході.
Більша частина островів розташована біля суходолу і має материкове походження. Шельфова зона океану невелика – 7% його площі.
Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Починаючи з XV ст. Атлантичний океан стає головним водним шляхом людства і свого значення не втрачає й нині.
Перший період дослідження океану тривав до середини XVIII ст. Він характеризувався вивченням розподілу океанічних вод і встановленням меж океану. Пізніше проводились глибоководні дослідження і вивчались властивості водних мас. Комплексні дослідження природи Атлантики розпочались з кінця XIX ст.
У наш час понад 40 наукових кораблів з різних країн продовжують вивчати природу океану. Океанологи ретельно досліджують взаємодію океану і атмосфери, спостерігають за Гольфстрімом та іншими течіями, за рухом айсбергів.
Згідно з теорією літосферних плит Атлантичний океан є відносно молодим. Майже меридіональне простягається Серединно-Атлантичний хребет, який розділяє ложе океану на дві приблизно рівні частини. На півночі окремі вершини хребта підносяться над водою у вигляді вулканічних островів, найбільшим з яких є Ісландія.
Материкова обмілина найбільшу ширину має у Північному та Балтійському морях. Тут шельф простягається на 200-400 км.
Оскільки Атлантичний океан знаходиться в усіх кліматичних поясах, клімат його просторів досить різноманітний. Більша частина океану розташована у тропічних та помірних широтах. Кліматичні умови тут визначають пасати і західні вітри. Найбільшої сили вітри досягають у помірних широтах південної частини Атлантичного океану.
У районі Північної Атлантики поблизу о. Ісландія знаходиться центр зародження циклонів, які значною мірою впливають на природу всієї Північної півкулі.
Середні температури поверхневих вод в Атлантичному океані значно нижчі, ніж у Тихому. Це пояснюється впливом холодних вод і льоду, що надходять з Північного Льодовитого океану та з Антарктики.
Течії в Атлантичному океані, внаслідок значної його протяжності з півночі на південь, мають майже меридіональне спрямування. Вони характеризуються надзвичайною активністю переміщення водних мас з одних широт в інші. Найпотужнішими теплими течіями є Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна пасатні, холодними – Течія Західних вітрів, Бенгальська, Лабрадорська, Канарська.
У високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги. Айсберги на півночі сповзають з Гренландії, а на півдні – з Антарктиди. Тепер за рухом айсбергів спостерігають за допомогою штучних супутників Землі.
Органічний світ Атлантичного океану за видовим складом бідніший, ніж Тихого. Це пояснюється геологічною молодістю першого і дещо прохолоднішими кліматичними умовами. Але, незважаючи на обмежену кількість видів, запаси риби та інших морських тварин у цьому океані досить значні.
В Атлантичному океані є майже всі природні пояси. Своєрідністю виділяються природні комплекси окремих морів та заток. Особливо це стосується внутрішніх морів: Середземного, Чорного, Північного та Балтійського.
Органічний світ більш багатий у помірних широтах. Найсприятливіші умови життя багатьох видів риб склались у північній та північно-західній частині океану, де змішуються потоки теплих і холодних течій. Тут промислове значення мають тріска, оселедець, морський окунь, скумбрія, мойва.
У північному субтропічному поясі знаходиться Саргасове море, відоме велетенськими саргасовими водоростями.
Через Атлантичний океан пролягають найважливіші морські шляхи, що сполучають країни Європи й Африки з Новим Світом. На узбережжі і островах Атлантичного океану знаходяться всесвітньовідомі райони відпочинку та туризму.
Історично склалося, що Атлантичний океан давно став місцем інтенсивного рибальства і звіропромислу на китів, тюленів, моржів. Більша частина вилову риби припадає на північну частину океану. Крім риби в океані добувають крабів, кальмарів, омарів, устриць, лангустів.
Дно Атлантичного океану багате на корисні копалини. Підводні родовища кам'яного вугілля видобувають Велика Британія і Канада. З морського дна видобувають нафту в Мексиканській та Гвінейській затоках, Північному морі.
Останнім часом надмірний вилов риби і промисел морських тварин призвели до значного скорочення біологічних ресурсів Атлантики, а тому необхідні термінові заходи, спрямовані на відновлення їх запасів. Викликає тривогу екологічний стан Середземного та Північного морів.
Найбільшим джерелом забруднення Північного моря є нафта, робота бурових платформ. Атлантичний океан вже не в змозі самоочищатись та відновлювати свої біологічні ресурси.
Тихий океан
Тихий океан - це найдавніший океан нашої планети. Його значна частина знаходиться у жаркому тепловому поясі. У Тихому океані зосереджена найбільша кількість островів.
Майже посередині його розділяє екватор, через його акваторію проходить 180 меридіан. Максимальна глибина Тихого океану – 11022 м (Маріанський жолоб).
В тихий океан входить 25 морів. Екваторіальне розміщення тихого океану робить його велетенським нагромаджувачем тепла і найтеплішим океаном.
Величезна площа океану сприяє також утворенню над ним потужних повітряних течій, які впливають на клімат Землі.
Початок освоєння європейцями Тихого океану поклав Ф. Магеллан, експедиція якого здійснила в 1519-1521 рр. навколосвітню подорож. Перетинаючи великий водний простір зі сходу на захід, мореплавці жодного разу не потрапили під шторм. Над океаном стояла безвітряна погода. Через це назвали його Тихим.
Тихий океан - єдиний, що майже повністю знаходиться в межах однієї літосферної плити - Тихоокеанської. У місцях її взаємодії з іншими плитами виникли сейсмічно активні зони, що утворюють Тихоокеанський сейсмічний пояс, відомий ще під назвою "Вогняне кільце" (область вулканів і землетрусів).
Рельєф дна Тихого океану досить складний - на дні знаходяться великі улоговини, розділені океанічними підняттями.
Найбільшим таким підняттям є Східно-тихоокеанське, яке входить у світову систему серединно- океанічних хребтів
У місцях зіткнення літосферних плит на дні океану виявили джерела, вода яких містить різні хімічні елементи. Вчені вважають, що з цими джерелами пов'язане утворення корисних копалин.
Тихий океан, незважаючи на його назву, є найнеспокійнішим на планеті. У центральній його частині панують пасати. В західній - руйнівні тайфуни. У помірних широтах переважає західне перенесення повітряних мас. На півночі і на півдні часто бувають шторми.
Тихоокеанські тайфуни - стихійне явище природи, що призводить до значних руйнувань та загибелі людей. Вони щорічно обрушуються на Японські, Філіппінські острови, східне узбережжя Китаю та В'єтнаму. Діаметр тайфуну коливається від 200 до 1800 км, а в його центрі часто буває спокійна і навіть ясна погода. На периферії ж тайфуну йдуть зливові дощі, дмуть ураганні вітри, а штормові хвилі досягають 10-12 м заввишки.
Однією із своєрідних особливостей Тихого океану є хвилі цунамі, породжені підводними виверженнями вулканів і землетрусами, які на відміну від вітрових хвиль охоплюють всю товщину води.
Значна протяжність океану з півночі на південь зумовлює зміни середньорічних температур води від -1 до +30 град. У результаті значних опадів (кількість опадів більша за випаровування) солоність поверхневих вод в ньому трохи нижча, ніж в інших океанах. У північно-східній частині океану спостерігаються великі тумани, які насуваються на материк у вигляді величезних білих хвиль. Справжньою "країною туманів" називають Берингове море.
Органічний світ Тихого океану характеризується надзвичайним багатством і різноманіттям видового складу. Лише в його поверхневому шарі виявлено понад тисячу видів мікроорганізмів.
Виділяються багатством форм життя коралові рифи тропічних і екваторіальних широт. Кораловим рифом називається обмілина, що утворилась в наслідок життєдіяльності коралових поліпів - морських організмів з твердим вапняковим скелетом. Часто корали поселяються на схилах згаслих підводних вулканів. Тоді утворюються коралові острови - атоли.
Багато видів риб і тварин які поширені в Тихому океані, мають промислове значення.
У північній частині океану поширені лососеві риби - лосось, кета, горбуша. У центральній частині багато тунця і оселедця. Біля західного узбережжя - анчоусів.
Риба є кормовою базою для птахів.
Тихоокеанське узбережжя Південної Америки подекуди вкрите численними колоніями птахів (бакланів, пеліканів, пінгвінів). В океані водяться також ссавці - кити, дельфіни, морські котики, морські бобри.
До берегів Тихого океану виходять території понад 50 країн, у яких проживає майже половина населення Землі.
На Тихий океан припадає половина світового вилову риби. В окремих частинах океану (біля США, Австралії) видобувають нафту, кам'яне вугілля, металеві руди.
Через Тихий океан проходять важливі морські шляхи. Вони є найдавнішими на Землі.
Надмірна господарська діяльність людини призвела до знищення та значного скорочення чисельності багатьох цінних тварин, особливо китів та морських котиків.
З кожним роком зростає забруднення океанічних вод нафтою і нафтопродуктами, що надходять з материків.
Серед блакитного простору Тихого океану розкинулися острови Океанії. Історія відкриттів і досліджень Океанії почалася з першої навколосвітньої подорожі Фернандо Магеллана.
Океанія - це сукупність островів з м'яким, сприятливим для проживання кліматом. Всього тут налічується близько 10 тис. островів загальною площею 1,3 млн. км2. Найбільші групи островів - Полінезія, Мікронезія, Меланезія; найбільші острови - Нова Гвінея, Нова Зеландія.
Корисні копалини островів - нікелеві та кобальтові руди, фосфорити, золото.
Головна рослина островів - кокосова пальма.
Основною проблемою островів є збереження їх унікальної природи, що змінюється в результаті діяльності людини.
Народи Океанії чудові мореплавці. На своїх невеликих кораблях вони здійснювали мандрівки за тисячі кілометрів від своїх осель. Населення Океанії займається землеробством. Вирощуються тропічні культури - кокосова пальма, банани, ананаси, ямс, цукрова тростина.
Місцеве населення традиційно займається рибальством. Останні десятиліття швидко розвивається галузь туризму та відпочинку.
Політична карта Океанії різноманітна: є незалежні держави та залежні території..
Контрольна робота з географіі за ІІ семестр
дивитися тут
https://docs.google.com/document/d/1Qih6KP6vnlplV5N-rnvWRZbDonhoyUPoeh7NEUGjv28/edit
Контрольна робота № 2 з біології
дивитися тут
https://docs.google.com/document/d/1FlUUYgvmJzC5zKnQQYONaRx7Wza2nBu1iUlKVgKAT0A/edit
Практична робота №10 з географі
дивитися за посиланням
https://docs.google.com/document/d/1crlhGmXL6uuBiZhMXJYblW1hSBc-HrjQMBbi5UmZbic/edit
Тема Населення Євразії
Презентацію можна переглянути тут
https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-geografi-7-klas-naselennya-vrazi-21249.html
Тема Елементарна розумова діяльність тварин
Презентацію можна переглянути тут
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-elementarna-rozumova-dialnist-tvarin-13226.html
Тема Природні зони Євразії
Презентацію можна переглянути тут
https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-geografi-7-klas-prirodni-zoni-vrazi-21694.html
https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-geografi-7-klas-prirodni-zoni-vrazi-chastina-ii-23518.html
http://www.myshared.ru/slide/1351522/
Тема Поведінка тварин
Вроджена і набута поведінка
Презентаціі можна переглянути тут
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-z-biologi-povedinka-tvarin-ta-metodi-vivchennya-13154.html
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-z-biologi-vrodzhena-ta-nabuta-povedinka-tvarin-13157.html
Відео уроки з теми Поведінка тварин
https://www.youtube.com/watch?v=CvuBntwNkR0
https://www.youtube.com/watch?v=FPSr4Mxqz2Y
https://www.youtube.com/watch?v=v_3YryLZ5qg
життєдіяльності тварин
Пропоную пройти тест
https://naurok.com.ua/test/uzagalnennya-z-temi-procesi-zhittediyalnosti-tvarin-82859.html
Відповіді мені присилайте на пошту
11 № Практична робота з геграфії
https://docs.google.com/document/d/1199MitSOucyV20LScMbFVHB71kOAkNNCvVnnoqhRx2Q/edit
Презентація "Нервова система тварин" для підготовки до практичної роботи!!!
https://docs.google.com/presentation/d/1YASeYq757fphVXxM5sSOJRIcuseiA5K5yH3Cx1PIo4o/ed
it#slide=id.p1
ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕОУРОКИ З БІОЛОГІЇ
ПІДГОТОВКИ ТА ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛ
Опора і
рух. Види скелета. Типи симетрії. Способи
пересування тварин
Покриви
тіла тварин, їх різноманітність та функції
Органи
чуття тварин, їх значення
Нервова
система, її значення і розвиток у різних тварин
ПОСИЛАННЯ
НА ВІДЕОУРОКИ З ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ!!!
1. Дослідження Євразії
2. Рельєф, тектонічна будова та корисні копалини Євразії
3. Клімат Євразії
Презентацію про органи зору тварин
дивитися тут.......
https://docs.google.com/presentation/d/13fzLUrwiM6nbw56JuWr86QmtR_kc6qGriU0FsjuWnrI/edit#slide=id.p3
ПОДРАЗЛИВІСТЬ ЯК ЗАГАЛЬНА ВЛАСТИВІСТЬ ТВАРИН.
ОРГАНИ ЧУТТЯ, ЇХ ЗНАЧЕННЯ
Безхребетні тварини.
Примітивні
тварини
|
Органи
чуття не розвинені, а їх функцію виконують окремі клітини або групи клітин,
чутливі до тих або інших подразників
|
Кишковопорожнинні
(гідра, актинії, коралові поліпи)
|
Органи
чуття не розвинені, їх функцію виконують чутливі клітини містяться переважно
на щупальцях
|
Кишковопорожнинні
медузи
|
Органи
рівноваги – статоцист (мішечок, вкритий чутливими волосинами, з кристаликами,
на зміщення яких реагують волосини). Орган зору – вічка, що реагують на
світло, розміщені біля основ щупалець
|
Паразитичні
черви (котячий сисун, людська аскарида)
|
Органи
чуття не розвинені, а чутливі клітини містяться у поверхневому шарі й
рівномірно розподілені по всьому тілу
|
Багатощетинкові
кільчасті черви (нереїд)
|
Органи
зору – очі. Органи дотику, смаку, нюху – вусики
|
Малощетинкові
кільчасті черви (дощовий черв'як)
|
Органів
чуття нема, є рецептори на шкірі
|
Двостулкові
молюски (мідії, устриці, беззубка)
|
Орган
рівноваги у нозі. Органи нюху та смаку в нюхових ямках та мантійній порожнині
тіла. Орган слуху та рівноваги – статоцист, орган зору – вічка
|
Черевоногі
(слимаки, слизні, рипана)
|
Орган
зору – пара очей. Органи дотику – щупальця на голові. в нюхових ямках та
мантійній порожнині тіла органи хімічного чуття, орган слуху та рівноваги –
статоцист, орган зору – пара очей
|
Головоногі
молюски (восьминоги, кальмари, каракатиці)
|
Орган
зору - добре розвинуті пара очей. Орган нюху та смаку в нюхових ямках та
мантійній порожнині тіла. Орган слуху та рівноваги – статоцист. Органи дотику
на щупальцях
|
Ракоподібні
(раки, краби, креветки)
|
Органи
нюху (та хімічного аналізу складу води) - пара коротких вусиків з чутливими
щетинками на голові перед ротовим отвором. Органи дотику – пара довгих
вусиків на голові перед ротовим отвором. Органи смаку – щелепні щупики.
Органи зору - пара складних фасеткових очей. Орган слуху - мембрана
|
Павукоподібні
|
Орган
зору – прості очі (часто більше двох). Органи дотику для орієнтації - на тілі
й кінцівках численні дотикові волоски. Орган слуху – мембрана
|
Комахи
|
Органи
зору - очі (бувають двох типів — фасеткові і прості). Органи дотику – чутливі
волосини на покривах. Органи смаку – щупики (вирости на щелепах), органи нюху
– вусики. Орган слуху – мембрана на черевці (у коників на ногах). У літаючих
комах в основі вусиків е спеціальні органи для контролю за швидкістю й
напрямком польоту
|
Хребетні тварини.
Риби
|
Орган зору – пара простих очей. Орган слуху –
внутрішнє вухо. Орган рівноваги - півколові канали у внутрішньому вусі. Орган
нюху – пара міхурів в передній частині голови, які назовні відкриваються
ніздрями. Орган смаку – смакові бруньки у роті.
Бічна лінія - ряд отворів на тілі пов'язані з
каналом під шкірою, у якому є чутливі клітини реагування на коливання води
|
Амфібії
(земноводні)
|
У
пуголовків жаб є бічна лінія. Органи зору – пара очей, захищена трьома
повіками від пересихання. Орган слуху – вухо (внутрішнє та середнє з
барабанною перетинкою). Орган рівноваги - півколові канали у внутрішньому
вусі. Орган смаку – смакові бруньки, що містяться на язику та ротовій
порожнині. Органи дотику – рецептори шкіри. Орган нюху – пара міхурів в
передній частині голови, які назовні відкриваються ніздрями, та всередину в
ротову порожнину, є ділянкою дихальних шляхів
|
Рептилії
(плазуни)
|
Органи
зору – пара очей, захищена трьома повіками від пересихання. Орган слуху –
вухо (внутрішнє та середнє з барабанною перетинкою). Орган рівноваги -
півколові канали у внутрішньому вусі. Орган смаку – смакові бруньки, що
містяться на язику та ротовій порожнині. Органи дотику – довгий язик,
рецептори шкіри. Орган нюху – пара міхурів в передній частині голови, які
назовні відкриваються ніздрями, та всередину в ротову порожнину, є ділянкою
дихальних шляхів
|
Птахи
|
Серед
органів чуття птахів найкраще розвинені органи зору, слуху та рівноваги.
Органи зору – пара очей, захищена трьома повіками від пересихання (зазвичай
малорухлива, тому птах повертає голову). Орган слуху – вухо (внутрішнє та
середнє з барабанною перетинкою). Орган рівноваги - півколові канали у
внутрішньому вусі. Орган смаку, нюху недорозвинуті. Органи дотику – рецептори
шкіри. По магнітному полю Землі орієнтуються в просторі
|
Ссавці
|
Органи
зору – пара очей, захищена трьома повіками від пересихання. Орган слуху –
вухо (внутрішнє; середнє з трьома слуховими кісточками та барабанною
перетинкою; зовнішнє з вушною раковиною дозволяє визначати напрямок на
джерело звуку та оцінити відстань до нього). Багато дрібних ссавців, кажани,
китоподібні чують ультразвук. Орган рівноваги - півколові канали у
внутрішньому вусі. Орган смаку – смакові бруньки, що містяться на язику та
ротовій порожнині. Органи дотику – вібриси (довгі й жорсткі волосини – вуса
біля носа і очей), рецептори шкіри. Орган нюху – пара міхурів в передній
частині голови, які назовні відкриваються ніздрями, та всередину в ротову
порожнину, є ділянкою дихальних шляхів
|
Немає коментарів:
Дописати коментар