Основи здоров`я 8 клас


Урок 5 

Визначення стану потерпілого. Перша допомога при надзвичайних ситуаціях.

Конспект уроку і завдання практичної роботи дивитися тут......

Урок 4 Основні положення законодавства України щодо порятунку і захисту людей у надзвичайних ситуаціях 

Відео до уроку переглянути тут....

https://www.youtube.com/watch?v=o29tBDz8EHg&t=313s

https://www.youtube.com/watch?v=BdIQPn7Wu7c&t=114s

Обміркуйте й обговоріть ситуацію. Микола, Оля і Богдан поверталися з прогулянки додому, аж раптом почалася гроза. загуркотів грім, спалахнула блискавка, хлинула злива. Оля запропонувала сховатися під найближчим високим деревом, але Микола зауважив, що цього робити не можна. Як ви гадаєте, чому? Які знання про обов'язки громадян з порятунку та захисту людей у надзвичайних ситуаціях він використовував?


Права та обов'язки людини під час надзвичайних ситуацій і в період ліквідації їх наслідків

Закони України визначають права й обов’язки громадян щодо порятунку і захисту людей у надзвичайних ситуаціях. Громадянин України має право на захист під час надзвичайної ситуації, але разом з тим він має і певні обов’язки.

За надзвичайних ситуацій громадяни України мають право:

• на захист життя, здоров’я та особистого майна;

• на використання засобів колективного та індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій;

• на отримання інформації про ризик, якому вони можуть піддатися в певних місцях перебування на території країни, і про заходи необхідної безпеки;

 на відшкодування збитків, заподіяних їхньому здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

• на медичне обслуговування, компенсації й соціальні гарантії на проживання та роботу в зонах надзвичайних ситуацій.

За надзвичайних ситуацій громадяни України зобов’язані:

• дотримуватися законів у сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій;

• знати основні способи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; прийоми надання домедичної допомоги потерпілим;

• знати й виконувати правила поведінки під час евакуації з небезпечної зони;

• знати й виконувати правила безпечного поводження з вибухонебезпечними предметами.

Рятувальні служби та їхні дії за надзвичайних ситуацій

Відповідно до законодавства держава повинна створювати гарантії безпечного проживання населення на всій своїй території. Для виконання цього завдання існують різні аварійно-рятувальні служби. Вони забезпечують попередження й ліквідацію надзвичайних ситуацій, пошук і виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їхнього життя і здоров’я чинників. Представники цих служб надають постраждалим невідкладну медичну допомогу. Аварійні служби мають різних фахівців та відповідні технічні засоби.

Існує Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Вона відповідає за захист населення і територій від НС, пожежну та техногенну безпеку, контролює діяльність аварійно-рятувальних служб тощо.

Для забезпечення безпеки і захисту населення від наслідків НС створено єдину державну систему цивільного захисту. Відповідно до законодавства вона здійснює такі функції:

• навчання населення способів захисту від небезпек, що виникають за НС;

• оповіщення населення про небезпеки, що виникають за НС;

• евакуація населення, матеріальних і культурних цінностей у безпечні райони;

• надання населенню притулків і засобів індивідуального захисту;

• проведення аварійно-рятувальних робіт;

• надання домедичної допомоги;

• боротьба з пожежами, що виникли за НС;

• виявлення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного, біологічного чи іншого зараження;

• відновлення й підтримання порядку в районах, постраждалих за НС.

Про оптимальні дії під час конкретних надзвичайних ситуацій можна дізнатися на сайті.

Опорні точки. Громадяни України мають право на захист під час НС, але на них покладаються і певні обов'язки, які вони повинні виконувати за Нс. знаючи, як правильно діяти під час конкретних надзвичайних ситуацій, можна врятувати життя собі й іншим людям. Аварійно-рятувальні служби забезпечують попередження і ліквідацію Нс, пошук і виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їхнього життя і здоров'я факторів.

Які ознаки вказують, що ви є свідком або учасником надзвичайної ситуації?

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДПС). Потужна сила, яка заірожує здоров'ю людини н навіть може стати причиною Ті загибелі, — це надзвичайні ситуації. Забезпечувати захист населення та території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідо-

кувати наслідки катастроф, спричинених ними, покликана Державна служба України з надзвичайних ситуацій (мил. 9) Порятунок і захист людей під час надзвичайних ситуацій — головне завдання ДСНС України, яка керується такими основними принципами:

• гарантування та забезпечення державою конституційних прав іромадян щодо захисту життя, здоров'я та власності;

• пріоритетність завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян;

• максимально можливе, економічно обґрунтоване зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

• гласність, прозорість, вільне отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, установлених законом;

• виправданий ризик (пригадайте вивчене раніше) і відповідальність керівників сил цивільного захисту щодо забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Основні положення законодавства України щодо порятунку й захисту людей у надзвичайних ситуаціях. У Конституції України містяться основні (конституційні) права та свободи людини як громадянина, тобто ті, що визначають найважливіші відносини між особою та державою (мол. 10).

Конституція України як юридична база зобов'язань щодо безпеки життєдіяльності проголошує:

«Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини»;

«Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя й здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Однак потрібно пам'ятати, що одним із конституційних обов'язків людини та громадянина України є «не заподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих їм збитків», П Україні також діє Закон «Про основи національної безпеки України», у якому визначено основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх зшроз. Кодекс цивільного захисту України також регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, і визначає повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права й обов'язки іромадян України.

Основні способи порятунку та захисту людей у надзвичайних ситуаціях. Основними способами захисту під час надзвичайних ситуацій у сучасних умовах є:

• завчасне інформування та сповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій (щпиадаите вивчіте раніше)-,

• евакуаційні заходи (евакуація може бути загальна та часткова);

• порятунок населення в захисних спорудах і в простих укриттях на місцевості;

• медичний захист — заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасне надання медичної допомоги постраждайим під час над-звичай н их ситуаі Пй;

• організація збору, аналіз інформації про стан навколишнього середовища, забруднення харчових продуктів, фуражу, води тощо;

• проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах надави чай ни х ситу а ці й.

Основним попередженням про небезпеку є сигнал -Увага всім!», який супроводжується сиренами, переривчастими гудками підприємств і транспорту. Якщо ви почули такі сигнали, негайно увімкніть радіоприймач, місцевий канал телебачення й уважно прослухайте повідомлення місцевих органів влади або штабу цивільної оборони. З нього ви дізнаєтеся про характер небезпеки та ті заходи, яких треба вжити. Подальші ваші дії мають відповідати всім указівкам штабу цивільної оборони. Інформація має містити дані про природу можливого ризику під час аварій, уключаючи вплив на людей і навколишнє природне середовище, і поведінку, якої потрібно дотримуватися.

Дії рятувальних служб і людини під час виникнення надзвичайної ситуації. Для забезпечення життя та здоров’я жителів населеного пункту, де сталася чи якому загрожує катастрофа, здійснюють евакуацію.

Евакуація є одним із способів захисту населення під час надзвичайної ситуації. Евакуація — це організоване вивезення мешканців населеного пункту н заздалегідь підготовлені безпечні місця. Евакуацію проводять у якнайкоротші терміни, поєднуючи перевезення на різних видах транспорту з пішою евакуацією.

Коли ви дізналися про евакуацію, разом із дорослими, братами й сестрами швидко зберіть сумку, у якій мають бути;

1) документи (паспорти всіх членів родини, свідоцтва про народження), гроші, цінні речі;

2) необхідні речі (білизна,теплий одяг, взуття, предмети особистої гігієни);

'і) продукти харчування на два-три дні (тривалого зберігання) та питна вода;

4) кухоль, ложка, ніж, сірники, ліхтарик;

5) аптечка, у якій обов'язково мають бути ліки, якими користуються хворі члени родини (серцеві, інсулін, інгалятор), знеболювальні засоби, перев’язувальний матеріал, спирт, йод;

6) дітям дошкільного віку кладуть у кишеню або пришивають на одяг записку, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домашня адреса, а також дані про батьків.

Обговоріть, чому під час евакуації з квартири (будинку) потрібно виконати такі дії:

• вимкнути запобіжники на електролічильнику;

• перекрити крани газової та водопровідної мережі;

• зачинити вікна, кватирки;

• замкнути помешкання;

• прибути на збірний евакуаційний пункт, зареєструватися та виконувати вказівки служб евакуації.

Для порятунку людей від наслідків надзвичайних ситуацій завчасно будують захисні споруди: сховища або укриття. Сховищем називають захисну споруду, що забезпечує захист людей, які переховуються в ній, від усіх уражаючих факторів:ядерного вибуху, отруйних речовин, бактеріальних засобів, високих температур і шкідливого диму. Сучасні сховища — це складні в технічному плані споруди, обладнані різними системами та приладами, потрібними для забезпечення нормальних умов життя впродовж певного часу.

Уміти передбачити надзвичайну ситуацію, убезпечити себе від її наслідків, надати допомогу потерпілим — так людина повинна піклуватися про власне життя. Для цього кожен має набути знань і павичок, які дадуть змогу правильно зрозуміти процеси й закономірності відносин людини й природного, техногенного, соціального середовищ. Кожна людина може вберегтися, знаючи правила поведінки під час стихійних лих чи техногенних катастроф. Дуже важливо виконувати всі настанови й інструкції рятувальних служб щодо поведінки в надзвичайних ситуаціях. Адже кажуть, що «усі лиха людей відбуваються не тому, що вони не зробили того, що потрібно, а тому, що вони роблять те, чого не потрібно робити®.

1. Як сповіщають населення про можливі надзвичайні ситуації?

2. Назвіть права й обов'язки людини підчас надзвичайних ситуацій.

3. Як має поводитися людина під час надзвичайних ситуацій (загальні дії)?

Обговоріть із батьками, близькими людьми, родичами або сусідами інформацію щодо прав і обов’язків людини підчас надзвичайнихситуацій і в період ліквідації їх наслідків.

 

Урок 3 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Відео до уроку перегляньте тут..... 

https://www.youtube.com/watch?v=HuIS2FmNyzw

1.   Глосарій. Поняття «надзвичайна ситуація» Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвели або можуть призвести до загибелі людей та/або значних матеріальних витрат.

Ознакою надзвичайної ситуації є наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов їхньої життєдіяльності; заподіяння великих економічних збитків, істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.

Відповідно до характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

• надзвичайні ситуації техногенного характеру;

• надзвичайні ситуації природного характеру;

• надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправними діями терористичного й антиконституційного спрямування;

• надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування зброї або засобів масового ураження.

Крім того, відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначають чотири рівні надзвичайних ситуацій (див. Додатки).

Класифікація НС відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількості людей, які загинули:

 1) надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету 

2) надзвичайна ситуація регіонального рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) — Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету 3) надзвичайна ситуація місцевого рівня це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать усі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житловокомунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів 

4) надзвичайна ситуація об’єктного рівня це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони


Урок 1
Презентація до теми: "На  порозі дорослого життя."
Складові зрілості:


1.     Зрілість через призму підліткового віку. Міні-лекція

Підлітковий вік характеризується переходом до фізіологічної, психологічної зрілості. Ця «перехідність» і визначає всі особливості даного періоду. Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення тощо), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими. Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов’язані з ним переживання й інтереси.

Організм дозріває фізіологічно, але до повної фізіологічної зрілості йому ще далеко. Іде соціальне дорослішання, проте соціальна зрілість ще не настала: підлітки матеріально залежать від дорослих, не завжди мають достатньо сформовані навички ефективного спілкування тощо.

У 20—30-ті роки XX ст. психологічна наука зосереджувалася на пізнанні залежності деяких особливостей особистості підлітка від його соціального оточення. З цією метою було досліджено життя і психічні особливості підлітків в умовах примітивної цивілізації острова Самоа задля встановлення, що в розвитку людини залежить від природи, а що від культури (конкретних суспільно-історичних умов). Результати досліджень описані у працях американського етнографа Маргарет Мід (1901 —1978). Оскільки в розвитку підлітків острова Самоа симптомів кризи не виявлено, це переконливо доводить необґрунтованість тверджень про біологічне походження підліткової кризи. Вона пов’язана не із дозріванням організму, а з особливостями соціалізації. Однак індивідуальні варіанти її перебігу певною мірою залежать від вроджених особливостей нервової системи.

2.     Ознаки фізіологічної зрілості

Ознаками фізіологічної зрілості є соматичне дозрівання всіх систем організму, їхня готовність до виконання функцій зрілого віку.

Для того щоб стати дорослим, слід, насамперед, сформуватися фізіологічно. До періоду зрілості остаточно формуються всі системи організму: опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, видільна, нервова, статева та інші системи. Тільки тоді організм може виконувати нові для нього функції, пов’язані зі створенням сім’ї й народженням потомства. Цей стан учені називають «фізіологічною зрілістю».

Підлітку ще далеко до повної фізіологічної зрілості. Певні стадії розвитку можуть починатися тільки тоді, коли тіло набуде потрібних розмірів. Коли підліток росте, маса його тіла збільшується повільніше, ніж зріст, тому доволі часто він виглядає незграбним: довгі руки, великі ступні, сутулість, порушена постава. Проте головне — це те, що відбувається всередині тіла. Іде фізіологічне дозрівання систем організму — поступове розкриття його фізичних ознак, що відповідають зрілості. Дозріванню підлягають різні структури: відбуваються зміни в скелеті, м’язах, мозкові, легенях, серці, інших органах. Ріст і дозрівання стають основою для розвитку. Підліток розвивається, перетворюючись на дорослу, зрілу людину: чоловіка або жінку.

Приблизно півстоліття тому вчені вперше відзначили певні зрушення у фізіологічному розвитку й статевому дозріванні підлітка — акселерація (прискорення). Якщо раніше початок такого дозрівання відбувався в 11—13 років у дівчаток і в 13—15 років у хлопчиків, то зараз це відбувається на два-три роки раніше. Але інколи трапляється й протилежний процес — уповільнення фізіологічного розвитку приблизно на 2—3 роки. І те, й інше — нормальні явища, оскільки процеси росту й розвитку надзвичайно індивідуальні.

Статевий розвиток передбачає своєчасне дозрівання статевої й інших фізіологічних систем, які стосуються репродуктивної функції організму. Слід знати про те, що процес статевого дозрівання супроводжується істотними змінами в роботі всіх фізіологічних систем, включно із центральною нервовою системою.

3.     Ознаки психологічної зрілості

Для психологічно зрілої особистості характерний саморозвиток. Саморозвиток виявляється в тому, що людина прагне стати кращою, набути нових якостей, які робитимуть її більш індивідуальною й привабливішою для людей. Тобто її не навчає і не робить кращою хтось «іззовні», вона сама розвивається, збагачує свій інтелект, набуває знань, займається творчістю.

Прагнути набути нових позитивних людських якостей, учитися не під тиском «іззовні», а за власним бажанням і рішенням, самому ставити перед собою мету й шукати шляхи її досягнення.

Як показали дослідження, підліток намагається передбачити своє майбутнє, не замислюючись над засобами його досягнення. Його образи майбутнього вирізняються тим, що вони орієнтовані на ре­зультат, а не на процес розвитку: підліток може дуже жваво, в дета­лях, уявляти своє майбутнє становище в суспільстві, не задумую­чись над тим, що для цього треба зробити.

Терпимість — важливий компонент психологічної зрілості. Терпима людина розуміє тих, хто її оточує, вона здатна співпереживати й співчувати. Протилежністю терпимості є агресія. Виявом агресії можуть бути як відкриті агресивні дії, так і підсвідома радість, яку відчуває людина, коли бачить, як інші люди опинилися у важких ситуаціях. Терпимі люди відзначаються самовладанням, спокійним характером, умінням розв’язувати конфлікти, доброзичливістю, вони довіряють іншим. Тим часом агресивні люди зазвичай дратівливі, недовірливі, не вміють вибачати образ, провокують конфлікти. Вони запальні й швидко втрачають самовладання.

Розумовий розвиток виявляється у становленні й удосконаленні структури та функцій головного мозку. Показниками розумового розвитку є членороздільна мова й розумові процеси: сприйняття, увага, емоції, пам’ять, аналіз і синтез інформації, від яких прямо залежить успіх у навчанні.

 

4.     Ознаки соціальної зрілості

Соціальна зрілість — це результат життя в суспільстві, соціального розвитку та пристосування до спільного життя з іншими людьми. У підлітка формується вміння розуміти інших людей, їхні стосунки, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Він вчиться якнайкраще зорганізовувати свою поведінку в соціальному середовищі. Головне, аби його самооцінка та його очікування були узгоджені з його можливостями та навколишньою дійсністю. Для того, щоб цього навчитися, підліток повинен уміти аналізувати свій внутрішній досвід.

Є таке поняття — рефлексія (у перекладі з латинської мови — звернення назад). Воно означає міркування, здатність аналізувати власний психологічний стан. Ця здатність залежить від ступеня складності внутрішнього світу людини та від її освіти. Можна зосередитися на змісті своїх думок, подумати про те, що люди, котрі вас оточують, сприймають вас не так, як сприймаєте себе ви. Дуже важливо збагнути, наскільки добре інші люди знають і розуміють вас, ваші особливості й здібності. Адже вони бачать вас зовсім не такими, якими ви бачите себе. І розуміння цього сприяє розвиткові самосвідомості. Кожен підліток вчиться адекватно (тобто відповідно, правильно, вірно) сприймати себе та людей.

Соціально зріла людина вміє самостійно:

• прогнозувати свою поведінку за будь-яких життєвих ситуацій;

• здобувати потрібну інформацію й аналізувати її згідно зі своїми цілями

в різних сферах життя;

• мобілізувати себе на виконання власного рішення всупереч різних обставин;

• відслідковувати хід виконання власних дій та їхні результати;

• робити висновки з власної поведінки в різних ситуаціях;

·        обмірковувати наслідки своїх вчинків, учитися відповідати за них;

• не перекладати на інших відповідальність за свої невдачі;

• набувати знань, які допомагають прийняти правильні рішення;

• використовувати набутий досвід під час роз’язання нових завдань;

• учитися бути терпимими, співчувати людям;

• бути здатними до співпереживання;

• прагнути набувати нових позитивних рис;

• самому ставити перед собою мету й шукати шляхи її досягнення;

  • налагоджувати з ровесниками й старшими людьми довірчі стосунки.

Підлітка вважають «соціально незрілим», якщо він не може прогнозувати та планувати власну поведінку, приймати обдумані рішення, співставляти їх зі своїми можливостями й нести за них відповідальність перед собою та іншими людьми.

Соціальна зрілість тісно пов’язана з фізіологічною, оскільки перша передбачає другу.

5.     Інформаційне повідомлення «Наймолодша мати в медичній історії»

Ліна Ванесса Медіна (1933 – 2015) – мешканка Перу, яку вважають наймолодшою матір’ю в історії медицини. Вона народила у віці 5 років, 7 місяців і 17 днів.

Батьки привели Ліну в лікарню через збільшення черевної порожнини у віці п'яти років. Спочатку була діагностована пухлина, але незабаром лікарі виявили, що дівчинка була на сьомому місяці вагітності. Лікар Херардо Лосада відвіз її до столиці Перу на додаткове обстеження, щоб підтвердити вагітність. Півтора місяці потому, 14 травня 1939 року, Ліна народила хлопчика кесаревим розтином, необхідним через її нерозвинений таз. Операція була виконана лікарями Лосадою і Бусоллеу, анестезію проводив лікар Коларета.

У звіті, опублікованому в «La Presse Médicale» говорилося, що статеве дозрівання у дівчинки настало в 2 роки і 8 місяців, до чотирьох років у неї були досить розвинені молочні залози, а в 5 років уже зазначалося характерне розширення тазових кісток.

Син Ліни при народженні важив 2,7 кг і був названий на честь Херардо, лікаря, котрий приймав пологи. Хлопчик виховувався, вважаючи Ліну своєю сестрою, до десяти років, поки не дізнався правду. Він ріс здоровим, але помер у віці сорока років у 1979 році від хвороби кісткового мозку.

Не було задокументовано, як завагітніла Ліна Медіна. Вона ніколи не називала ні батька дитини, ні обставин зачаття. Її батька заарештували за підозрою у зґвалтуванні, але відпустили через відсутність доказів. В одній зі статей вказувалося, що у перуанських індіанців (особливо в селах, подібних до того, де росла Ліна) широко поширені масові святкування, що зазвичай закінчуються оргіями; передбачалося, що дівчинка якимось чином могла бути залучена в «святкування» і після цього завагітніла, але, оскільки Ліна ніяких коментарів на цей рахунок не давала, це залишається лише припущенням. Від інтерв'ю, запропонованого агентством «Рейтер» у 2002 році, наймолодша матір в історії відмовилася.

Ліна вийшла заміж за Рауля Хурадо, від якого вона народила другого сина в 1972 році.

6.     Глосарій. Поняття «соціальна роль»

Соціальна роль - це спосіб поведінки, який відповідає прийнятим у даному суспільстві нормам, зреалізований в очікуваннях оточення і залежить від соціального статусу людини; це модель поведінки, відповідно до якої особистість повинна діяти в певних ситуаціях. Роль може бути розглянута також і як сукупність вимог (норм), які висуваються стосовно людини, що займає ту чи іншу соціальну позицію.

Роль не може існувати поза соціального інституту (так як соціальний інститут - це і є сукупність ролей і статусів), а отже, передбачає співвідношення з іншими ролями. Так, наприклад, роль «батька» не може існувати поза її ставлення до ролі «дитини», оскільки саме по відношенню до дитини вона головним чином і реалізується (батько є вихователем і годувальником по відношенню до дитини).

Соціальні ролі засвоюються в процесі соціалізації (процес формування особистості). Спочатку спостерігаючи за навколишніми, а потім, наслідуючи їм, дитина вчиться діяти так, як прийнято в даному суспільстві чи тієї групи, до якої він належить. У міру дорослішання кількість ролей, які відомі людині, збільшується.

Спосіб отримання ролі залежить від того, наскільки неминучою є дана роль для людини. Так, ролі молодої людини, старого, чоловіка, жінки автоматично визначаються віком і статтю людини і не вимагають особливих зусиль для їх придбання. Тут може бути тільки проблема відповідності своїй ролі, яка вже існує як даність. Інші ролі досягаються або навіть завойовуються в процесі життя людини в результаті цілеспрямованих спеціальних зусиль. Наприклад, роль студента, наукового співробітника, професора тощо. Це практично всі ролі, пов'язані з професією і будь-якими досягненнями людини.

7.     Глосарій. Поняття «життєві навички»

Життєві навички – це здатність до адаптації, поведінки і подолання труднощів повсякденного життя. (Визначення ВООЗ)

Життєві навички, що сприяють здоровому способу життя

Навички

Різноманітність навичок

Результати навчальної діяльності

Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю

Навички раціонального харчування
  • дотримання режиму харчування;
  • уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних можливостей, потреб та користі;
  • вміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів

Навички рухової активності
  • виконання ранкової зарядки;
  • регулярні заняття фізичною культурою, руховими іграми, фізичною працею

Режим праці та відпочинку
  • вміння чергувати розумову та фізичну активність;
  • вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку

Санітарно-гігієнічні навички
  • навички особистої гігієни;
  • уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою, зубами, волоссям тощо)

Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю

Навички ефективного спілкування
  • уміння слухати;
  • уміння чітко висловлювати свої думки;
  • уміння виражати свої почуття;
  • уміння просити про послугу або допомогу;
  • володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо);
  • адекватна реакція на критику

Навички співчуття
  • уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
  • уміння висловити це розуміння;
  • уміння зважати на почуття інших людей;
  • уміння допомагати та підтримувати 

 

Навички розв’язування конфліктів
  • уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
  • уміння розв’язувати конфлікти поглядів на основі толерантності;
  • уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів

Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації
  • уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти при загрозі насилля;
  • уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;
  • уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
  • навички впевненої поведінки, зокрема застережливих дій щодо ВІЛ/СНІДу

Навички спільної діяльності та співробітництва
  • уміння працювати в «команді»;
  • уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяльність;
  • уміння визнавати внесок інших у спільну роботу

Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю

Самоусвідомлення та самооцінка
  • позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив;
  • уміння реально оцінювати свої здібності та можливості;
  • адекватна самооцінка;
  • уміння адекватно сприймати оцінки інших людей;  

Навички самоконтролю
  • уміння правильно виражати свої почуття;
  • уміння контролювати прояви гніву;
  • уміння долати тривогу;
  • уміння переживати невдачі;
  • уміння раціонально планувати час

Мотивація успіху та тренування волі
  • уміння зосереджуватися на досягненні мети;
  • розвиток наполегливості та працьовитості;
  • установки на успіх та віра в себе

 

Аналіз проблем і прийняття рішень
  • уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення;
  • здатність сформулювати декілька варіантів розв’язання проблеми;
  • уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей;
  • уміння оцінювати реальність кожного з варіантів, враховуючи власні можливості та життєві обставини;
  • здатність обирати оптимальні рішення 

Визначення життєвих цілей та програм
  • уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями;
  • уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час;
  • уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин

Урок 2     Тема : "Соціальні ролі і життєві навички в сучасному світі"

Презентація до теми:

 https://naurok.com.ua/socialni-roli-i-zhittevi-navichki-v-suchasnomu-sviti-prezentaciya-do-uroku-iz-osnov-zdorov-ya-u-8-klasi-121789.html

Все наше життя — це гра. Яку роль у ній граємо ми? Навіщо людям маски у сучасному світі?

...Весь світ — театр.

Жінки й чоловіки — усі актори. У них є виходи і ролі,

І кожен не одну тут грає роль...

В. Шєкспір

Соціальні ролі

Усі люди — дорослі й діти — спілкуючись і з близькими, і з незнайомими, грають певні соціальні ролі. Так, кожен із вас протягом дня може бути дитиною в сім’ї, учнем у школі, покупцем в магазині тощо.

Соціальна роль передбачає певні правила поведінки людини відповідно до її позиції в суспільстві. У кожної людини ролі змінюються як упродовж дня, так і впродовж життя.

Причиною того, що людина починає грати певну роль, можуть бути обставини, у які вона потрапляє. Наприклад, чоловік, який одружився, починає виконувати роль глави сім’ї, відповідального за своїх близьких. Студент медичного університету стає лікарем і це його нова соціальна роль. Працівника, що виявляє високий професіоналізм і організаторські здібності, призначають на керівпу посаду — так змінюється його соціальна роль.

Ви знаєте, що під час конфліктів важко контролювати свої емоції, а це негативно впливає па з’ясування стосунків. Деякі люди краще за інших можуть опановувати себе, пристосовуватись до обставин та повертати ситуації на свою користь завдяки вміппіо зіграти певну' роль.

Буває, що «Я» людини не відповідає тій ролі, яку вона вимушена грати в цей момент. Тоді людина може вдягнути маску, наприклад, «грубіяна», «мачо», «ботана», «хорошої дівчинки», «тусовщика», «крутого хлопця», «скиглія й зануди» та ін. З одного боку, маска оберігає людину. З другого, це спосіб маніпулювати іншими, тож іноді маска людини може зашкодити іншим.

Поміркуйте, коли і навіщо людина вдягає маски. 

Соціальні ролі, які люди виконують упродовж життя

Кожна людина займає певне соціальне становище в суспільстві. Це становище називають соціальним статусом. Директор школи, учителька, учень — це соціальний статус. Ви восьмикласники, ваш соціальний статус — учень.

Соціальний статус впливає на поведінку людей. Знаючи соціальний статус людини, можна визначити її риси характеру, а також передбачити 'її дії. Сукупність цих дій називають соціальною роллю.

Наприклад, ваш статус учня передбачає, що ви регулярно відвідуєте школу, готуєтеся до уроків, дотримуєтеся шкільної дисципліни, тобто виконуєте свою соціальну роль.

Чоловік, дружина, дочка, син, онук — це теж соціальні ролі. Від людей, які їх виконують, ми очікуємо певних дій. Батьки піклуються про вас, забезпечують вас матеріально, цікавляться подіями, що відбуваються у вашому житті, займаються вашим вихованням та освітою, виконуючи свою соціальну роль. Пасажир у транспорті, нападник у футбольній команді, учасниця хору, солістка в танцювальному ансамблі, читач у бібліотеці — усе це соціальні ролі.

Є соціальні ролі, які ми вибираємо самі, наприклад, вирішивши стати лікарем, ми вчимося в школі, потім — у медичному інституті, і ось вона — бажана соціальна роль лікаря.

Різноманітність соціальних ролей вражає, і можливості їх змінювати теж. Наприклад, відмінник або двієчник — це соціальні ролі, які можна змінювати. Активно працюєш — відмінник, перестав це робити — двієчник. Але можна знову налягти на навчання і змінити свою соціальну роль.

Безліч соціальних ролей ми виконуємо, навіть не помічаючи цього: пішохода на вулиці, продавчині й покупця, лікаря і пацієнта. Треба розуміти, що суспільство завжди очікує від вас певної поведінки в тій чи іншій ролі. У багатьох випадках відносини між соціальними ролями чітко визначені, наприклад відносини продавця і покупця, лікаря і пацієнта.

Саме поведінка, яка відповідає очікуванням інших людей, і є соціальною роллю. Соціальна роль — це спосіб поведінки людей залежно від їхнього статусу в суспільстві, який відповідає прийнятим нормам. 

Обговорення ситуацій

Я і мої соціальні ролі

Важливо розуміти власне «Я» і свої ролі та маски для того, щоб уміти захистити себе, відстоювати свої права, не втрачаючи почуття власної гідності. Для цього спробуйте подумки програвати різні ситуації, дивитися на себе з боку, ставити себе на місце іншого.

Буває, що люди намагаються грати непритаманні їм ролі. Наведемо приклад.

№1

Школярка Руся вважала, що вже виросла з ролі доньки-підлітка, тому приміряла на себе роль дорослої. Вона не вважала за потрібне питати дозволу в батьків, коли йшла гуляти, не повідомляла їм про свої плани, пізно поверталася додому. Через це батьки проводили з нею виховні бесіди, які зазвичай переходили у сварки.

1. Розіграйте в парах розмову батька (матері) із сином (донькою), коли дитина пізно повернулася додому. Поміняйтесь ролями.

2. Чи праві батьки, вимагаючи, щоб їхні тринадцяти-чотирнадцяти-річні син чи донька були вдома не пізніше встановленого часу та повідомляли про місце перебування у вечірній час? У чому полягає соціальна роль матері, батька?

№2

Руся прогулювала уроки, подорожуючи містом. У громадському транспорті в неї не було квитка, бо батьки позбавили її кишенькових грошей. Вона наразилась на конфлікт із контролерами. Її відвезли до відділку поліції. Тато приїхав і забрав Русю, йому довелось сплатити штраф.

1. Розіграйте в парах можливий конфлікт із контролером у транспорті. Які соціальні ролі виконуєте ви та контролер? Чи довелось вам одягнути певну маску, щоб вирішити конфлікт із контролером?

2. Як батько Русі виконав свою соціальну роль?

№3

Якось Руся запримітила у своєї приятельки Тетяни прикрасу. яка дуже личина до Русиної фіолетової сукні. Руся попросила прикрасу на кілька днів, але не повертала довго. Коли Тетяна попросила повернути прикрасу, Руся вдалася до грубощів: відповіла приятельці, що прикраса не пасує до кольору її очей, що в неї немає смаку, фігура далека від досконалості. Але Тетяна була впевненою в собі й могла за себе постояти.

1. Розіграйте в парах можливий конфлікт між Русею та її приятелькою. Чим може закінчитися з'ясування стосунків в описаній ситуації?

2. Які соціальні ролі грають дівчата?

3. Яку маску вдягла Руся у цій ситуації?

4. Як слід вчинити дівчатам, щоб вирішити конфлікт?

№5

Батьки заборонили Русі виходити вечорами з дому, спілкуватися із деякими знайомими. Вона ж, надягнувши маску бунтарки, одного разу не з’являлася вдома кілька днів. Батьки долучили до розшуку доньки поліцію. Русю знайшли у сім 'і її подруги та взяли на облік у службі у справах неповнолітніх.

1. Чому Русю взяли на облік у службі у справах неповнолітніх?

2. Розігруючи ситуації в парах, ви виявляли навички спілкування з однолітками, дорослими, батьками. Чи просто вам було знайти вихід із цих ситуацій та не втратити себе? Чи притаманні вам ролі, які довелося грати? У якій ситуації ви відчули необхідність вдягнути маску? Яку?

Щоб виконувати певні соціальні ролі, підлітку необхідно формувати та розвивати різні життєві павички: безпечної поведінки, ефективного спілкування, здорового способу життя та іп.

Кожна соціальна роль має загальноприйняті права й обов’язки. Чоловік і дружина мають піклуватися про свою сім’ю, бути відповідальними за своїх дітей до їхпього повноліття. Керівник має адекватно оцінювати роботу своїх підлеглих і відповідно оплачувати її, нести відповідальність за збереженпя їхнього здоров'я під час роботи на підприємстві. Соціальна роль студентів це сумлінне иавчаппя, набуття професійних компетентпостей, павичок спілкування. Молоді люди можуть і повинні викопувати кілька соціальних ролей, щоб життя було повноцінним, різпостороппім і цікавим. 

Одні ролі є більш важливими, інші — менш важливими. Є ролі, які визначають спосіб життя, коло знайомих, манеру поведінки, а є ролі, які на це не впливають.

Освоєння соціальних ролей — неодмінна умова, щоб людина змогла влитися в суспільство. Спостерігаючи і виконуючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поведінки, учиться здійснювати самооцінку і самоконтроль.

Роль життєвих навичок для адаптації людей у сучасному світі

Ви щодня спілкуєтеся з однокласниками й однокласницями, здобуваєте навички спілкування з ними, приймаєте якісь рішення — з’являється навичка самостійності, намагаєтеся все встигати і користуєтеся навичкою ефективної організації свого часу. Усе це — життєві навички. Саме вони допомагають людям долати труднощі повсякденного життя, адаптовуватися до них.

До життєвих навичок належать різноманітні навички поведінки. Наприклад, в особистих відносинах формуються навички, які допомагають знайомитися і підтримувати стосунки, надавати й отримувати підтримку. У колективі знадобляться навички роботи в групі, уміння доречно висловлювати свої почуття, слухати й чути інших людей, бути наполегливим.

Для успішного навчання та розвитку потрібні навички читання, письма, пошуку необхідної інформації, постановки і досягнення цілей, критичного мислення.

Життєві навички допомагають виражати свої почуття, просити про те, що вам потрібно, давати іншим те, що потрібно їм, правильно реагувати на критику, говорити «ні», закінчувати розмову і припиняти стосунки.

  як реалізуєтеся в житті, чи успішно виконуватимете свої соціальні ролі — залежить від вас. Тому слід постійно розвивати і вдосконалювати власні життєві навички.

Щоб розвинути життєві навички, потрібно відпрацьовувати їх, спілкуючись із дорослими і ровесниками. Зокрема, читати книжки і дивитися фільми, у яких ідеться про загальнолюдські цінності. Обговорювати життєві ситуації, обмінюватися думками і досвідом. Щиро й доброзичливо спілкуючись, ви навчитеся поважати думки інших.


Знайдіть необхідну інформацію і розв'яжіть проблему. Галя не вміє відповідати, коли з нею поводяться нешанобливо. Вона терпляче вислуховує подруг, коли вони говорять їй щось неприємне, не знає, що сказати хлопчикам, коли вони глузують з неї, мовчки відходить від прилавка у шкільній їдальні, коли її відштовхують охочі купити щось без черги. Що треба робити Галі, щоб у неї сформувалася навичка просити оточуючих поводитися з нею інакше?

Опорні точки. Кожна людина займає певне соціальне становище в суспільстві, тобто має соціальний статус. Соціальний статус передбачає сукупність дій — соціальну роль. Соціальна роль — це поведінка, яка відповідає очікуванням інших людей. Людина виконує у своєму житті різноманітні соціальні ролі, набуває життєвих навичок, які допомагають їй долати труднощі повсякденного життя, адаптовуватися до них.

Життєві навички

Запитання для повторення й обговорення

I рівень

1. Які соціальні ролі ви виконуєте?

2. Яка з ваших соціальних ролей подобається вам більше за інші? Чому саме вона?

II рівень

3. Що ви можете сказати про свій соціальний статус?

4. Які соціальні ролі пов'язані з вашим соціальним статусом?

III рівень

5. Опишіть правила поведінки, якої оточуючі очікують від людини, що виконує соціальну роль покупця в продуктовому магазині.

6. Опишіть правила поведінки, якої оточуючі очікують від людини, що виконує соціальну роль пацієнта в лікарні.

IV рівень

7. Чи є у вас навичка говорити «ні», якщо ви не хочете робити те, що вам пропонують? Як формується така навичка? Як вона допомагає в повсякденному житті?

8. Чи є у вас навичка правильно реагувати на критику? Як формується така навичка? Як вона допомагає в повсякденному житті?


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)