Біологія 6 клас

Тема: Ріст і розвиток клітин

параграф 10 у підручнику

Відео до уроку переглянути тут...

https://www.youtube.com/watch?v=Yivvf5e3kWE

Презентацію до уроку дивитися тут...

https://present5.com/biologiya-6-klas-tema-uroku-utvorennya-novix-klitin/

Домашнє завдання

Опрацювати параграф 10, письмово у зошит написати відповіді на контрольні питання на  с. 38, фото роботи надіслати на пошту учителя!

Тема: Будова клітини

Презентацію до теми дивитися тут.....

https://naurok.com.ua/prezentaciya-zagalniy-plan-budovi-klitini-6-klas-23723.html

Відео до уроку за посиланням.....

https://www.youtube.com/watch?v=bBymW0PtVT0&t=335s

Основою будови всіх живих організмів є клітина. Це найменша частина організму, здатна самостійно існувати і має всі ознаки життя.

 

Клітини м'якоті апельсина або грейпфрута можна бачити неозброєним оком або за допомогою лупи. Багато клітин настільки малі, що їх можна побачити тільки під мікроскопом. Те, що живі організми складаються з клітин, вчені відкрили ще у 17 столітті.

 

 

Відомі організми, які самостійно існують та складаються з однієї клітини, наприклад, найпростішими є частина зелених водоростей.

Будова рослинної клітини

 

Ядро — найважливіша складова частина клітини. Ядро відповідає за всі процеси, що відбуваються у клітині. Ядро містить спадкову інформацію про те, якою буде нова клітина, яка утворюється в результаті процесу ділення.

 

Цитоплазма — безбарвна, в'язка речовина, що наповнює клітку. У цитоплазмі знаходяться всі інші частини клітини.

 

Мембрана — тонка напівпроникна плівка, яка оточує цитоплазму і відповідає за надходження до клітини та виведення з неї різних речовин. Вона знаходиться під клітинною стінкою.

Зверни увагу!

У рослинній клітині є частини (всіх органел), яких немає в клітинах тварин. Це клітинна стінка, пластиди і вакуоль.

Клітинна стінка захищає клітину і надає їй певну форму. До складу клітинної стінки входить целюлоза, яка надає міцність.

 

Пластиди — маленькі складові частини клітини. Пластиди можуть бути безбарвними і кольоровими. Зелені пластиди називають хлоропластами, в них відбувається процес фотосинтезу.

 

Вакуоль — порожнина, заповнена клітинним соком і створеними кліткою речовинами. Чим старше клітина, тим більше її вакуоль.

Практична робота №1

Тема. Будова світлового мікроскопа та робота з ним

Відео до теми дивитися за силками тут...

https://www.youtube.com/watch?v=EEuu-7Q6tc8

https://www.youtube.com/watch?v=_bSB6iLRgk0

Мета: поглибити знання учнів про будову світлового мікроскопа та навчити прийомам роботи з ним.

Обладнання: світловий мікроскоп, інструктивна картка щодо роботи з мікроскопом, постійний мікропрепарат «Епідерма соковитої луски цибулі», підручник.

Хід роботи

І. Замість крапок запишіть назви частин мікроскопа, функції яких вказано.

Головною частиною мікроскопа є... ... , вставлені в трубку, або тубус. У верхньому кінці тубуса міститься ... , який складається з оправи і двох збільшувальних стекол. На нижньому кінці тубуса міститься ... , який складається з оправи і кількох збільшувальних стекол.

Тубус прикріплений до ... . За допомогою ... тубус можна піднімати й опускати. До штатива прикріплені також ... ... , у центрі якого є отвір, і під ним ... , яка уловлює та спрямовує світло в отвір предметного столика. Під предметним столиком міститься ... , що регулює потік світла, яке надходить.

    ІІ. Виконання практичної роботи № 1.

Інструктивна картка

1. Огляньте зовнішній вигляд світлового мікроскопа, вивчіть його будову. Знайдіть тубус, окуляр та об’єктив, штатив із предметним столиком та дзеркалом, гвинти, діафрагму. З’ясуйте, яке значення має кожна частина.

2. Позначте на малюнку і підпишіть частини мікроскопа.

Будова світлового мікроскопа

11. На основі виконаної роботи зробіть відповідні висновки, у яких зазначте:

а) чому з мікроскопом слід працювати обережно, без поспіху і різких рухів;

б) які переваги світлового мікроскопа порівняно з ручною і штативною лупами;

в) чому за допомогою світлового мікроскопа не можна вивчати непрозорі предмети.

III. Домашнє завдання.

1. Повторити 6§ підручника.

Контрольна робота № 2 
дивитися тут...
https://docs.google.com/document/d/182tyJT5xb3SiQNcAGNaJ0DXe95xhxic4872eB6wROj0/edit

Практична робота № 4 
Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах
Посилання на роботу тут...
https://docs.google.com/document/d/1yVdRRGc65o-92Z25h2RSWShq0-I3x8VIFizJQLTPI_M/edit#

Фото-колекцію кімнатних рослин можна  переглянути тут...
https://marinazelinska.blogspot.com/p/blog-page_56.html

Тема: Принципи біологічної систематики 
Презентаціі можна переглянути тут...
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-uroku-pokritonasinni-kvitkovi-principi-biologicnoi-sistematiki-175476.html
http://www.myshared.ru/slide/1243421/
Відео до уроку перегляньте тут.....
https://www.youtube.com/watch?v=R2l4VInD-fQ
https://www.youtube.com/watch?v=WNX5whX4w7I&t=10s
https://www.youtube.com/watch?v=0MmBtDzMxRE
https://www.youtube.com/watch?v=mg5YTvmKmgU
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ УРОКУ

План: 1.  Історія розвитку систематики рослин. 2.   Одиниці систематики. 1. Історія розвитку систематики рослин.        Ви вже знаєте, що мешканці планети Земля надзвичайно різноманітні. Кожна група організмів відрізняється від інших особливостями будови, процесами життєдіяльності, середовищем життя. На нашій планеті існує більш як 350 тисяч різних видів рослин. Одні з них зовсім відмінні від інших. Є організми дещо схожі між собою або майже однакові.     Особливості розвитку ботаніки  в XVI-XVII ст. багато в чому визначалися практичними потребами капіталістичного господарства, що розвивалося, насамперед його аграрного сектора, соціально-класовими потрясіннями, ростом впливу матеріалістичної філософії на природознавство в цілому і біологію зокрема.      На зміну середньовічній феодальній спрощеній культурно-побутовій сфері життєдіяльності приходити буржуазний спосіб життя. Його найважливішими атрибутами були, зокрема, квітництво і садівництво.  У XV-XVI ст. споживи медицини обумовили поява різного роду травників, а потім і створення "аптекарських садів", що згодом перетворилися в ботанічні сади; широко розвивалася практика збору гербаріїв.  Тому з давніх-давен учені намагалися об’єднати їх у групи, тобто класифікувати. Першу систему рослинного світу запропонував грецький учений Теофраст, завдяки якому ботаніка стала самостійною наукою. Розділ ботаніки, що вивчає різноманітність рослин, має назву систематика рослин. Упродовж тисячоліть людина, стикаючись із певними рослинами, давала їм конкретну назву. Це народні назви, які використовують у певній країні чи місцевості. Навіть в одній країні, у різних її регіонах одну й ту саму рослину називають по-різному. Наприклад, поширену в Україні рослину барвінок малий  називають ще: «барвін», «хрещатий барвінок», «барвінець», «ворвинок», «зельонка», «могильник» тощо. -         Як вважаєте, невже вчені мають пам’ятати так багато назв, щоб зрозуміти, що йдеться про одну й ту саму рослину?       Звичайно, ні, бо кожному видові організмів учені дають єдину наукову назву, зрозумілу дослідникам усього світу. Вона складається із двох слів латинською мовою. Систему подвійних назв видів запровадив у науку ще у XVIII сторіччі шведський учений Карл Лінней – це швейцарський вчений біолог, який запропонував бінарну подвійну номенклатуру. Розділив рослини на 24 класи, виділивши окремі види і роди.    У нашому прикладі рослина має наукову назву Populus nigra  (тополя чорна). Перше із цих двох слів - Populus  (тополя) - назва роду, до якого належить рослина. Це слово є ніби «прізвищем» рослинного організму. Друге слово - nigra  (чорна) - видовий епітет. Це «особисте ім’я», що відрізняє саме цю рослину від інших представників роду.   Чому наукові назви організмів подають саме латинською мовою, а не, скажімо, англійською, якою нині володіє більшість людей на нашій планеті? У XVIII сторіччі, коли жив К. Лінней, наукові праці писали латинською мовою. Цей принцип - подавати міжнародні наукові назви організмів латинською мовою - зберігся й дотепер. Класифікувати організм означає визначити його місце у системі органічного світу. 2.   Одиниці систематики     Пригадайте, які рослини зростають у вашій місцевості. Чи можна об`єднати ці рослини у певні групи?Поясніть, за якими ознаками ви їх об’єднали. Зі свого повсякденного досвіду ви знаєте, що за певними зовнішніми ознаками можна відрізнити березу від тополі, сосну від ялини, шипшину від малини тощо. Тобто ми об’єднуємо в групи організми, подібні за певними ознаками, і відрізняємо їх від інших груп з відмінними рисами. Учені, спираючись на всебічне вивчення організмів, об’єднують їх у певні групи - систематичні одиниці.   Найменша систематична одиниця - вид. До одного виду відносять особин, які подібні за будовою та процесами життєдіяльності і дають плідне потомство. Усі характерні ознаки виду нащадки успадковують від батьків. •Подібні між собою види об’єднуються в один рід. •Близькі роди об’єднуються у родини До основних родин дводольних покритонасінних (Належать Жовтецеві, Розові, Хрестоцвітні, Складноцвітні, Пасльонові)  До основних родин однодольних покритонасінних (належать Лілійні, Орхідні, Злакові.) Представники родин покритонасінних є  джерелом сировини для промисловості, основою сільськогосподарського вироб­ництва і джерелом продуктів харчування, лікарської сировини. Але серед них багато отруйних рослин і бур'янів. •Близькі родини об’єднуються у порядки. •Близькі порядки об’єднують у класи   -         Як на вашу думку, що лягло в основу поділу рослин на Однодольних та Дводольних? (Однодольні –насінний зачаток містить одну сім’ядолю  і Дводольні – насінний зачаток містить дві сім’ядолю ) •Класи входять до складу відділів. (Відділи-Мохоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні, Папоротеподібні,Голонасінні -група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок ( «голе насіння», Покритонастінні) •Усі відділи рослин належать до царства Рослини. Найвищою систематичною одиницею є царство. Складання опорної схеми ВИД → РІД → РОДИНА → ПОРЯДОК → КЛАС → ВІДДІЛ → ЦАРСТВО

Тема: Екологічні групи та життєві форми рослин 

Презентації можна переглянути тут...
https://naurok.com.ua/prezentaciya-ekologichni-grupi-ta-zhittevi-formi-roslin-6-klas-18447.html

https://naurok.com.ua/prezentaciya-zhittevi-formi-roslin-107376.html

Відео до уроку можна переглянути тут....

https://www.youtube.com/watch?v=zLcPxMr36ic

https://www.youtube.com/watch?v=ofgKuYEX4Ww

https://www.youtube.com/watch?v=0xK8pXO-eGM

https://www.youtube.com/watch?v=2H8oWdNIIjM

Тест пройти за посиланням...

https://naurok.com.ua/test/kontrolna-robota-ekologichni-grupi-i-zhittevi-formi-roslin-9137.html

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ УРОКУ

Життєва форма — це зовнішній вигляд рослини, що відображає її пристосованість до умов середовища. У природі життєві форми виникають історично у процесі пристосування рослин до чинників середовища існування.

Заповнення схеми

ДЕРЕВНІ                                                                  ТРАВ`ЯНИСТІ

                                                                                              (багаторічні та однорічні трави)

(дерева та чагарники)

                                                НАПІВДЕРЕВНІ

                                              (напівчагарники та напівчагарнички)

1. Класифікація життєвих форм рослин (за Раункієром)

Серед спеціалістів-ботаніків популярна класифікація К. Раункієра за розміщенням бруньок чи верхівок пагонів протягом несприятливої пори року щодо поверхні ґрунту і снігового покриву. Ця ознака має глибокий біологічний зміст: захист твірних тканин рослин, призначених для продовження росту, забезпечує безперервне існування особини в умовах середовища, що різко змінюється.

• Фанерофіти (відкриті) — рослини, бруньки росту в яких розміщені вище за 30 см від поверхні землі. До них належать дерева і кущі.

• Хамефіти (приземисті) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені біля поверхні ґрунту або не вище за 20–30 см від поверхні, взимку можуть перебувати під снігом. Це напівкущі та кущики.

• Гемікриптофіти (приховані) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені на рівні поверхні ґрунту або в поверхневому його шарі, часто вкритому підстилкою. До них належать більшість багаторічних трав.

• Криптофіти (заховані) — рослини, бруньки відновлення яких заховані у ґрунті чи під водою. До цієї групи належать рослини, які мають видозмінені пагони — цибулю, бульбу чи кореневище.

• Терофіти — однорічні рослини, які не мають бруньок, розмножуються лише насінням.

2. Екологічні групи рослин по відношенню до світла

- Світлолюбні рослини ( ковила, пирій, тюльпан, сосна) оселяються на відкритих , добре освітлених місцях.

- Тіньолюбні ( ялина, квасениця звичайна, копитняк, плаун булаво видний) зростають на затінених ділянках.

- Тіньовитривалі( граб, липа, бузок) зростаючи в лісах, можуть переносити певне затінення.

3.                 Екологічні групи рослин по відношенню до  вологи

-                     Водні рослини (елодея, ряска, латаття), не можуть жити поза водним середовищем.

-                     Вологолюбні рослини (зозулин льон, сфагнум, росичка, очерет) ростуть за умови високої зволоженості грунту.

-                     Помірно вологолюбні рослини (дуб, фіалки, конвалія) ростуть на суходолі в умовах помірного зволоження.

-                     Посухостійкі рослини (кактуси, ковила, типчак, верблюжа колючка, молодило) поширені в посушливих місцях.

4.                 Екологічні групи рослин по відношенню до температури.

-                     Холодовитривалі (ячмінь, овес, льон) витримують тривалі періоди низьких плюсових температур.

-                     Теплолюбні (кукурудза, огірок, диня, кавун, персик) потребують порівняно високих температур.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3
"Порівняння мохів, папоротей та квіткових рослин"
ПЕРЕД ВИКОНАННЯМ ПРАКТИЧНОЇ ОБОВЯЗКОВО ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО -УРОК 
https://www.youtube.com/watch?v=uiTvC-b2i0E
ЗАВДАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ДИВИТИСЯ ТУТ....
https://docs.google.com/document/d/1eryQtAhMyXzCuVWZLUd2OJsI0NxfV_-1rYqKNsiyLJM/edit

Тема. Покритонасінні. Дводольні і однодольні 
Презентацію до уроку дивитися тут....
https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-biologi-dlya-6-klasu-na-temu-pokritonasinni-12443.html
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-na-temu-pokritonasinni-kvitkovi-4222.html
Відеоуроки можна переглянути тут...
https://www.youtube.com/watch?v=mg5YTvmKmgU&t=34s
https://www.youtube.com/watch?v=IqnbAYqoRrg&t=28s
https://www.youtube.com/watch?v=VRmXwV5IYq4
https://www.youtube.com/watch?v=nLV3REdIxMg&t=89s
https://www.youtube.com/watch?v=mOxYd_DJ4pc
Тест з теми "Покритонасінні"...

https://naurok.com.ua/test/pokritonasinni-7020.html

Для повторення виконайте вправу 

Вправа «Так чи ні».

1. Голонасінні бувають деревами, кущами і трав’янистими рослинами.

2. Стовбури голонасінних не мають кори.

3. Лише деякі голонасінні рослини мають насіння.

4. Сосна та ялина - це хвойні рослини.

5. Хвойні мають голчасті листки.

6. Запилення голонасінних відбувається за допомогою вітру.

7. Для запліднення голонасінних потрібна вода.

8. Насіння голонасінних рослин нічим не захищене, розташоване на лусочках шишок.

9. Шишки бувають чоловічими і жіночими.

10. Дозріла чоловіча шишка сосни звичайної має буре забарвлення.

11. З шишок висипаються спори.

12. Кедрові горішки – це насіння сосни сибірської.

Загальна характеристика Покритонасінних. Від полюсів до екватора немає такої ділянки, де можливе рослинне життя, але не знайдено покритонасінних. Вони часто трап­ляються в долинах річок і чистих озерах, у меншій кількості — у солоних озерах і морях. Проте такі водяні покритонасінні не є примітивними формами, вони виникли шляхом пристосування наземного предка до водного середовища. До широкої геогра­фічної різноманітності додається різноманітність форм і способів зростання. Звичайна ряска, що покриває поверхню ставка, є крихітним зеленим пагоном з простим корінцем, вертикально зануреним у воду, і з дуже нечіткими листками та частинами стебла. Могутнє лісове дерево сторіччями розвивало свою складну систему стовбурів і гілок, покритих численними гілоч­ками й листочками, а під землею відповідну площу займає могутня, добре розвинена коренева система. Між цими двома крайнощами — нескінченні градації: водяні й земні трави, кущі і дерева — набагато більша різноманітність, ніж серед решти груп насінних рослин, відомих під загальною назвою покритонасінні.       Квіткові рослини надзвичайно різноманітні. Щоб розібратися в цій різноманітності, ботаніки об’єднують усі види рослин у групи, які в свою чергу об’єднують у більші групи. Для встановлення таких груп рослин використовують ознаки їх схожості і відмінності, за якими можна судити про ступінь спорідненості рослин між собою. Близькі роди входять до однієї родини. Кожну родину можна віднести до якогось класу рослин. -         Що таке класифікація рослин? Навіщо вона потрібна? Класифікація -   це галузь систематики, яка вивчає процес встановлення і характеристики систематичних груп рослин (таксонів), служить засобом зв’язку між ними. Таксон- це одиниця класифікації. — Що спричинило вихід Покриотонасінних на сушу?       Покритонасінні рослини — еволюційно-наймолодша та найчисленніша група рослинного світу. Відділ включає близько 250 тис. видів, які ростуть у всіх кліматичних зонах і складають осно­вну масу рослинної речовини біосфери. їх вегетативна структура надзвичайно різноманітна. Сюди відносяться і гігантські евкаліпти, дерева висотою більше 100 м. зі стовбурами майже 20 м. в об­хваті, й дрібні ряски, прості за будовою плаваючі однодольні, котрі часто не перевищують у довжину 1 мм. Деякі покритонасінні — ліани, що високо забираються в полог дощового тропічного лісу, інші — епіфіти, що населяють цей полог. Багато квіткових, наприклад кактуси, пристосовані до зростання в украй посушли­вих умовах. Вже більше 100 млн. років представники цього відділу панують на суші. Широке розповсюдження й різноманітність будови квіткових зумовлено придбанням ними в процесі еволюції низки прогресивних рис. До них відносяться: 1. Формування квітки — органа, який суміщає функції стате­вого й безстатевого розмноження. (від цього і одна з назв – Квіткові) 2. Утворення у складі квітки зав'язі, що містить в собі насінні зачатки й оберігає їх від дії несприятливих умов середовища (висихання, коливання температури тощо). Наявність зав'язі послужила підставою для назви цієї групи рослин покритона­сінними. 3. Подвійне запліднення, в результаті якого утворюється триплоїдний (а не гаплоїдний, як у голонасінних) ендосперм. 4. Запасаюча (живильна) тканина. 5. Редукція гаметофіта (чоловічий гаметофіт — пилкове зерно — складається з двох клітин: вегетативної і генеративної;  генеративна поділяється, утворюючи два спермія. Жіночий гаметофіт складається із восьми клітин зародкового мішка). 6. Ускладнення й високий ступінь диференціації вегетативних органів і тканин.     Отже, запам’ятаємо, що до відділу Покритонасінні, або Квіткові , належать вищі рослини з добре сформованими всіма вегетативними органами, а також здатні утворювати квітки та формувати насіння і плоди.     Зокрема, покритонасінні мають найбільш досконалу провідну систему, що забезпечує швидку течію води та мінеральних солей від коріння до листя і квіток і швидкий відтік органічних речовин від листя до стебла й коріння.     У покритонасінних рослин спостерігається найбільша різно­манітність їх життєвих форм, які зводяться до двох основних типів — деревному (дерева й чагарники) і трав'янистому. Трави складають велику частину видів покритонасінних рослин. Вони пристосовані до життя в умовах, які характеризуються різкими коливаннями умов зовнішнього середовища.      У результаті виникнення різноманітних життєвих форм (дерева, чагарники, кущі, напівчагарники, багаторічні трави, одно­річні трави тощо) квіткові виявилися єдиною групою рослин, що створюють складні багатоярусні угруповання 2.Порівняльна характеристика Однодольних та Дводольних рослин.     Ще на ранніх етапах розвитку покритонасінних відокремилися дві дуже відмінні одна від одної гілки. Одна з них дала рослини, які об’єднали в клас Дводольні, інша — рослини класу Однодольні. — Що є основною ознакою, на якій ґрунтується такий поділ? (Кількість видозмінених зародкових листків — сім’ядоль) Отже, за будовою насінини ми можемо визначити, до якого класу покритонасінних належить та чи інша квіткова рослина. Але, крім кількості сім’ядоль, представникам класів Дводольні та Однодольні притаманні й інші відмінності. Табл. « Порівняння Дводольних та Однодольних рослин» Ознаки Дводольні рослини Однодольні рослини Кількість видів  Близько 190 тис. видів  Близько 63 тис. видів Кількість сім’ядоль у зародку Дві Одна Тип кореневої системи Найчастіше стрижнева Мичкувата Стебло Дерев’янисте (потовщується за рахунок діяльності камбію) або трав’янисте Трав’янисте, камбію немає Листки Переважно черешкові, прості або складні, цілісні або розсічені Переважно сидячі, прості, цілісні Жилкування листків Сітчасте Паралельне і дугове Кількість частин квітки Переважно кратна п’яти або чотирьом Кратна трьом Найважливіші родини Капустяні, Розові, Бобові, Пасльонові, Айстрові тощо Злакові, Лілійні, Цибулеві Пануванню покритонасінних сприяє: — потужний розвиток кореневої системи; — велика площа листків, їх різноманітність за формою дозволяють ефективно здійснювати фотосинтез; — велика кількість поживних речовин, що утворюються, дозволяє рослині швидко рости; — виникнення квітки до запилення; — широкі адаптації квітки до запилення; — розмноження насінням; — утворення плоду сприяє розселенню рослин тваринами; — подвійне запліднення; — різні типи судин для транспорту води і поживних речовин; — утворення зав’язі, всередині якої розташований насінний зачаток — майбутня насінина; — насіння захищене (покрите) стінками плоду; — незалежність запліднення від водного середовища

Класифікація Покритонасінних

Клас Однодольні

Родина Лілійних налічує близько 4 тисяч видів.

• їх зародок має одну сім'ядолю;
• кореневі системи рослин мичкуваті;
• жилкування листя дугове або лінійне;
• квітки з простою оцвітиною.

Родина ліліних представлена головним чином багаторічними трав'янистими рослинами.Усі вони мають кореневища або цибулини.Листя ланцетне, лінійне та інших форм.Квітки із простими зроснолистними та роздільнолистними оцвітинами з 6 листочків, з 6 тичинками і з 1 маточкою. Формула квітки: ✽О3+3Т3+3М1. У більшості квітки зібрані у суцвіття, лише у небагатьох квітки поодинокі. Плоди у лілійних — коробочки або ягоди. Насіння з ендоспермом, що оточує зародок.

Родина Цибулеві і Спаржеві: Розмножують її спочатку насінням: у перший рік утворюються невеликі цибулини («сіянки»); у другий рік при їх посадці виходять великі цибулини («ріпка»), у третій рік з висаджених великих цибулин виростає цибуля, яка утворює квітконоси. У деяких сортів ріпчастої цибулі під час росту і розвитку замість старої цибулини утворюється 2-5 нових цибулин. Цибулю таких сортів розмножують вегетативно. Як декоративні рослини вирощують рослини з родин Амарилісових (пролісок, нарцис), Ірисових (ірис, шафран), близьких за спорідненістю до лілійних.

Родина Злакові  У нашій країні злаки — це трав'янисті рослини з мичкуватою кореневою системою і стеблами, вузли яких зазвичай більш товсті, ніж міжвузля. Злаки ростуть у результаті поділу клітин у основі кожного міжвузля. Таке зростання називають вставним .
У більшості злаків (пшениці, жита, тимофіївки) стебло — соломина (міжвузля стебла порожнисті, а вузли заповнені тканинами). Але у деяких злаків (кукурудза, цукровий очерет) заповнені тканинами і міжвузля. Листя злаків, як правило, вузьке, довге, з паралельним жилкуванням. Вище вузла, від якого відходить лист, стебло охоплює піхва листка — широка основа листа, що має вигляд трубки.
Формула квітки: ↑⏐⏐О(2)+2Т3М1Квітки зібрані у прості суцвіття — колоски (що складаються з 1-30 квіток), і вони утворюють складні суцвіття: складний колос (жито, пшениця, ячмінь), волоть (кукурудза, овес, просо). Запилення злаків відбувається за допомогою вітру. У деяких злаків (пшениця, стоколос) зазвичай самозапилення. Плід злаків — зернівка. У зернівці оплодень і сім'яна шкірка зрослися. У насіння ендосперм не оточує зародок, а примикає до нього збоку, безпосередньо прилягаючи до однієї (єдиної) сем'ядолі, так званого щитка.

Клас Дводольні

Родина Хрестоцвіті (Капустяні) включає близько 3200 видів рослин. Усім рослинам цієї родини властиві загальні ознаки.Квітки однакової будови, із хрестоподібним розташуванням пелюстків, чашечкою з 4 чашолистиків, віночком з 4 пелюсток, з 6 тичинками (2 короткі і 4 довгі) і 1 маточкою. Формула квітки хрестоцвітих: ✽Ч4П4Т4+2М1.Суцвіття у хрестоцвітних — ґроно. Плоди — стручки або стручечки (тобто короткі стручки).

Родина Розоцвіті об'єднує близько 3000 видів: серед них є трав'янисті рослини, чагарники і дерева. Квітка розоцвітних має подвійну оцвітину, що складається з 5 чашолистків та 5 (іноді з 4-6) пелюсток. Чашечка часто буває дворядною. Тичинок у квітці багато, а число маточок може бути різним - від одного до декількох десятків і залежно від числа елементів квітки формули квітки розоцвітих можуть бути такими:

 ✽Ч5Л5Т∞П∞ ✽Ч5Л5Т∞П1 ✽Ч5+5Л5Т∞П∞

Родина Пасльонових включає близько 3000 видів рослин. У основному це трав'янисті рослини, є серед них і чагарники, а у тропічних широтах — навіть невисокі дерева.До пасльонових відносяться рослини як: картопля, томат, баклажан, петунія, дурман, блекота і багато інших.Квітка цих рослин має подвійне оцвітиння: чашечка з 5 зрощених чашолистків та віночок з 5 зрощених пелюсток. Тичинок у них 5, а маточка.Формула квітки пасльонових: ✽Ч(5)Л(5)Т5П1.Плоди або ягоди (паслін чорний, томат, картопля, баклажан), або коробочки (петунія, дурман, блекота).

Родина Метеликових (Бобових) налічує більше 12 000 видів і включає однорічні та багаторічні трави, чагарники і дерева. Серед них є харчові (горох, квасоля, соя, боби, арахіс), декоративні (карагана, або жовта акація, робінія, або біла акація, гліцинія, запашний горошок), кормові (конюшина, люпин, люцерна), лікарські (буркун) і інші цінні рослини. Формула квітки більшості метеликових: ↑⏐⏐Ч(5)Л1+2+(2)Т(9)П1.

До Родини Складноцвітних (Айстрових) відносяться близько 25000 видів. Характерна ознака рослини родини складноцвітних — наявність суцвіття кошика. Зазвичай суцвіття містить безліч дрібних квіток, що сидять на загальному ложі суцвіття. Всі ці квітки оточені обгорткою з листочків, зазвичай зелених. Таке суцвіття можна прийняти за велику одиночну квітку з великою кількістю пелюсток. Квітки складноцвітних мають подвійну оцвітину, але чашечка або не розвинена, або представлена щетинками або волосками, які утворюють чубчик. Віночок складається з 5 зрощених у трубку пелюсток. Тичинок теж 5, їх пильовики з'єднані в тичинкову трубку, розташовану навколо стовпчика. У квітці 1 маточка, із зав'язі якого формується плід сім'янка.

Тест по темі "Папороті" 
записати у зошиті відповіді і скинути мені результати!
https://naurok.com.ua/test/paporoti-57802.html
Презентація до теми тут.....
https://docs.google.com/presentation/d/1F2NRvDCrOjDCP-iPaWBRc6-mlEgHiCWVRhWXbFCUDII/edit
Відео-уроки дивитися тут....
https://www.youtube.com/watch?v=5yCbQfbxUW8

Колись папороті  були володарями рослинного світу. У ті давні часи ці рослини мали вигляд гігантських дерев, що утворювали величезні ліси. Після  відмирання  стовбури  дерев’янистих папоротей,  хвощів  та   плавунів  потрапляли  у воду. Там  їх заносило мулом  та піском. За умов нестачі кисню поступово формувалися потужні  поклади   кам’яного   вугілля. Найбільший розквіт папороті мали в кам'яновугільний період.

Папороті поширені фактично по всій земній кулі й трапляються в різних місцевостях, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, озерами та солончаками. Але найбільше їх у вологих тропічних лісах. Тропічні деревоподібні папороті сягають у висоту 20 м. У гірських лісах переважають ліаноподібні папороті й епіфіти, що ростуть на стовбурах і гілках дерев. Типові папороті є рослинами вологих місць. В Україні справжнім раєм для папоротей є Карпати. Там на узліссі можна побачити густі зарості орляка, щитника (слайди)

Папороті — це вищі спорові рослини.

   Це трав׳яниста рослина, яка складається з кореневища, стебла та листків. Від кореневища відходять додаткові корені.

Спорангії розміщуються на нижній поверхні листків. Вони зазвичай зібрані в кучки, які називаються сорусами.
  Соруси покриті виростами листка покривальцями ― індузіями, 
які можуть зморщуватись при достиганні спорангіїв. У сорусах є спори. Які забезпечують процес нестатевого розмноження.

Життєвий цикл папороті

У папоротеподібних, як і у мохів, хвощів і плаунів у життєвому циклі чергуються статеве та нестатеве покоління.

На нижній поверхні листка розміщені спорангії, які зібрані разом у купки – соруси. Коли спори дозрівають, вони висипаються. За сприятливих умов зі спори розвивається особина статевого покоління, яку називають заростком. Вона зовсім не схожа на особину нестатевого покоління. Заросток має вигляд невеличкої серцеподібної пластинки діаметром 1–1,5 см. Від його нижньої частини відходять ризоїди. Там само розташовані й чоловічі та жіночі статеві органи. Але яйцеклітини та сперматозоїди в однієї особини дозрівають неодночасно, тому самозапліднення не відбувається. Щоб підпливти до яйцеклітини і запліднити її, сперматозоїди потребують водяної поверхні. І лише потім із заплідненої яйцеклітини може розвинутися нова папороть, так званий спорофіт (безстатеве покоління життєвого циклу рослини). Із зиготи утворюється зародок, який має первинний корінець, стебельце та листок. Спочатку зародок прикріплений до заростка й одержує від нього поживні речовини. Потім він закріплюється в ґрунті та дає початок дорослій рослині.

Таким чином, під час розвитку папороті відбувається чергування двох поколінь, що різко відрізняються між собою. Листкостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається спорофітом і є нестатевим поколінням. Воно в папороті переважає. Статеве покоління — заросток (гаметофіт) — представлене невеликою зеленою пластинкою У щитника вкорочене стебло від якого відходять листки у вигляді прикореневої розетки.  

Маленькі закручені листочки називаються війями (від гр. "байон" ─  "пальмова гілка").Вайї до трьох років повністю розкручуються. Листки виконують функції фотосинтезу і споро ношення.

-         Листки у щитника дуже темні А чому? (бо в них багато хлоропластів і вони живуть у тіні, він тіневитривалий)

Представники:

Орляк звичайний — одна з найпоширеніших папоротеподібних рослин України. Гіллясте чорне кореневище міститься на значній глибині. Воно багате на крохмаль (46%), а листки цієї папороті мають протигнильні властивості. Кореневище застосовують у пивоварінні, для виготовлення клею. Клей із папороті не розчиняється в холодній воді, тому папір і тканина, просочені ним, не промокають і не пропускають повітря. Кореневище орляка містить дубильні речовини.

Листя цієї папороті використовують на підстилку худобі. Якість гною значно поліпшується, бо він містить багато калію. Орляк вживають і в їжу. З молодих, ще не розкручених пагонів папороті готують страви, які за смаком нагадують спаржу. У народній медицині кореневище орляка використовують як засіб проти глистів, кашлю, золотухи, ломоти. Є відомості, що кореневище рослини містить отруйні речовини, тому користуватися ним треба обережно.

Папороть страусове перо, паперушина має дуже оригінальний вигляд. Паперушина — декоративна рослина, вона є екзотичною окрасою наших парків і скверів, домашніх садків. Треба врахувати, що вона потребує багато вологи, любить напівзатінок. Паперушина дає відводки, які можна відокремити й перенести на нове місце. Таке вегетативне розмноження цієї рослини могло б забезпечити її значне поширення. Адже страусове перо трапляється в Україні тепер рідко. За даними Г.Смика (1990), побачити цю папороть можна в Карпатах. Збереглися поодинокі місцезростання паперушини на Чернігівщині (біля села Корюківка), Сумщині (Глухівський, Сумський райони), Черкащині (біля Канева), Харківщині (біля Чугуєва й Харкова). У степу зростає вона лише на Дніпропетровщині.

У цієї рослини спори утворюються на спеціальних листках, які відрізняються від звичайних зелених листків. Спороносні листки паперушини у п'ять-сім разів коротші від звичайних-вегетуючих, розділені на короткі закручені зеленуваті дольки. З'являються вони на початку другої половини літа — напередодні Івана Купала. їхня незвична, своєрідна форма, мабуть, і привернула увагу людини. Можливо, що в далекі часи і народилася легенда про цвіт папороті. Адже багато чого у ній відповідає дійсності: росте ця папороть у темному лісі, а молоді листки зі спорангіями злегка люмінесціюють.

Сальвінія плаваюча — однорічна рослина, яка належить до відділу Папоротеподібні. Цікавим є те, що ця папороть, крім незвичайної форми, вміє плавати. Вона утворює чималі зарості на поверхні води у водоймах півдня України. Коренів у сальвінії немає, а їхні функції виконують занурені листки. На стеблах рослини розвиваються три ряди листків: два — з еліптичних плаваючих, третій — із занурених коренеподібних. А вважають занурені частини рослини листками тому, що на них розвиваються соруси зі спорами, які на коренях рости не можуть, а розвиваються лише на листках. Спори у сальвінії різні за розмірами та призначенням. Це — різноспорова рослина. Восени рослини відмирають, а достиглі соруси опускаються на дно. Навесні з них виходять спори і випливають на поверхню води. Після запліднення розвиваються нові плаваючі рослини — сальвінії.

Папороті беруть участь в утворенні рослинних угруповань і накопиченні органічної речовини. Велике значення відіграли папоротеподібні в утворенні кам'яного вугілля. В пластах вугілля по всій земній кулі й досі знаходять їхні скам'янілі рештки.

Тема: ГОЛОНАСІННІ 

Презентацію до уроку дивитися тут..

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-uroku-na-temu-viddil-golonasinni-15688.html

Відеоуроки дивитися тут....

https://www.youtube.com/watch?v=3rEbEKPMBGQ

https://www.youtube.com/watch?v=3_qvLnSxsMA

https://www.youtube.com/watch?v=RFQiH57ZVP0

https://www.youtube.com/watch?v=Ow_1d5pN1i8

https://www.youtube.com/watch?v=g8ShikoBzHA

1.     Поява насінних рослин. Перевага насінного розмноження над споровим. На думку вчених, насінні рослини виникли приблизно 360 мільйонів років тому. Першими серед них були насінні папороті. Насінних було небагато. Панування насінних рослин почалося тоді коли змінилися кліматичні умови. Стало сухіше та холодніше. До насінних рослин належать два відділи – Голонасінні та Покритонасінні. Насінні папороті дали початок голонасіннім. Такі представники голонасінних, як араукарія, сосна, кипарис жили сотні мільйонів років тому. Їх потіснили квіткові рослини. Однак, як і в давні часи,  сьогодні голонасінні добре себе почувають -         Що таке спора? (це спеціальна клітина, укрита захисною міцною оболонкою). -         Де утворюються статеві органи у спорвих рослин? (у вищих спорових рослин спори утворюються в органах нестатевого розмноження – спорангіях). -         Що необхідно для того, щоб відбулося злиття двох статевих клітин у спорах? (Для процесу запліднення водоростям і вищим споровим рослинам необхідна волога, в якій пересуваються сперматозоїди. У насінних рослин є певні особливості: насінина багатоклітинна і складається із зародка та запасу поживних речовин. Зародок складається із корінця, брунечки і зародкових листків, або сім’ядолею. 2.     Загальна характеристика Голонасінних рослин. Голонасінні налічується близько 750 видів. Це переважно вічнозелені рослини (дерева, ліани або чагарники). Трав’янистих рослин серед них немає. В одних видів листки великі, в інших – дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок. Голкоподібні листки мають назву хвоя, а рослини з такими листками – хвойні. Більшість з них є вічнозеленими рослинами, і лише декілька представники (наприклад модрина)  належать до листопадних рослин(пригадайт, які рослини називають вічнозеленими, а які листопадними). Стовбури хвойних вкриті тонкою корою, під  якою помітні  річні кільця деревини  (пригадайте, як утворюються річні кільця). У корі та деревині хвойних є багато канальців, які називають смоляними ходами. У разі ушкодження стовбура клітини, що вистеляють ці канальці, виділяють густу рідину – живицю. Вона затягує ранку й запобігає проникненню збудників хвороби та шкідників. Смоляні ходи є й у хвоїнках. У голонасінних досконаліші покривні та провідні тканини, добре розвинений камбій, що забезпечує ріст стебла в товщину. Мають головний корінь і стрижневу кореневу систему. Спорофіт у них має ще більше значення – він є носієм органів спороношення і домівкою гаметофіта. Гаметофіти розвиваються і живуть на спорофіті, живляться за рахунок його поживних речовин. Насінні зачатки розміщені «голо», відкрито на лусочках шишок. Запилення здійснюється вітром. 3.     Життєвий цикл голонасінних рослин. Розмноження хвойних розглянемо на прикладі сосни звичайної. Ця рослина живе до 400 років і може сягати заввишки до 50 м. Насіння сосна починє утворювати на 12–15-му роі життя. Пилкові зерна та насінні зачатки формуються в шишках. Це вкорочені відозмінені пагони, листкияких перетворилися на луски. У сосни є чоловічі та жііночі шишки, що розташовані на одній рослині. (пригадайте, як нозиваються  такі рослини). У чоловічих шишках утворюються пилкові зерна, а в жіночих – насанні зачатки. Спорофіт переважає над гаметофітом. Чоловічий гаметофі утворюється в чоловічих шишкахна верхівках багаторічних пагонів. Вони жовті. Чоловічий гаметофіт формується з міроспори в мікроспорангіях між лусками шишок. Він складається з двох клітин – сифогенної, або клитини пилкової трубки, і генеративної, або сперматогенної клітини, з якої утворюються статеві клітини. Жіночий гаметофіт формується із мегаспори в мегаспорангіях, що знаходяться на жіночих шишках. Мегаспорангії є всередині насінного зачатка ї їх називають нуцелусом. Зверху нуцелус вкритий покривами, або інтегументами. Покриви утворюють щілину (пилковхід, або мікропіле). Жіночий гаметофітскладається із двох архегоніїв та первинного ендосперму (запасу поживних речовин). 4.              Середовище існування голонасінних рослин. Різноманітність голонасінних.    Голонасінні  поширені по усіх континентах. Саговники живуть у тропіках і субтропіках. Ефедра – в пустелях, напівпустелях, степах, на піщаних і скелистих місцях. Вельвічія дивна росте в кам’янистих пустелях Анголи, біля пустель. Місяцями там не випадає жодної краплі дощу, а в деяких місцях річна кількість опадів не перевищує 25 мм. Хвойні поширені у Північній Євразії, Північній Америці, в Південній півкулі – в Новій Зеландії, Австралії і в Південній Америці та вздовж Тихого океану. У сухих соснових лісах ростуть світлолюбні сосни. Щодо ґрунтів, то вони невибагливі. Поширені на пісках, крейдяних горах, а іноді на голих скелях, укорінюючись в їх тріщинках. Ялина – тіньовитривала рослина. Вона добре росте тільки на достатньо зволоженому й багатому на поживні речовини ґрунті.                 Голонасінні      Клас            Клас             Клас                Клас Саговникові     Гнетові       Гінкгові           Хвойні 130 видів         70 видів       1 вид              560 видів (саговник)        (гнети,          (Гінкго         (сосна, ялина,                        ефедра       дволапатьеве)   модрина,                       вельвічія)                             тис, яловець,                                                                       туя,      секвоя,                                                                     кипарис, кедр.   5.     Значення голонасінних у природі та житті людини.      Голонасінні як і інші  рослини, збагачують повітря киснем та зменшують уміст вуглекислого газу в атмосфері. Деревина голонасінних – цінна сировина для виготовлення меблів, будівельних матеріалів, паперу, декоративних виробів. З хвої та живиці отримують різноманітні речовини, які застосовують у парфумерії, кондитерській та медичній промисловості.