Основи здоров`я 7 клас

Тема: Причини і наслідки стигматизації і дискримінації віл-інфікованих 

Світ, у якому понад 40 мільйонів людей живуть із ВІЛ/СНІДом (ЛЖВ), не може відгородитись від них. Але й нині упередженість стосовно ВІЛ-інфікованих і стигма є дуже актуальними.

Слово «стигма» виникло у Давній Греції (грец. Stigma – тавро, пляма), де ізгоям ставили тавро розпаленим залізом, або намічали іншим способом, щоб інші люди могли ідентифікувати їх як таких, що зганьбилися своєю поведінкою.

Зараз цей термін широко використовують, однак зазвичай він означає не знак на тілі, а вказує на принизливий (ганебний) статус індивіда як такого.

При зустрічі з незнайомцем ми можемо помітити, що він є носієм певної якості, яка відрізняє його від інших людей і є небажаною для нього. Таким чином, у нашій свідомості він перетворюється із цільної особистості на неповноцінну, яка має певні дефекти. Така якість і є «стигмою».

Дуже влучно про роль стигми наголосив американський психолог Гордон Олпорт: «Ярлики діють на нас так само, як пронизливий звук сирени, і ми стаємо глухими до всіх тонких звуків, які у спокійних обставинах обов’язково помітили б». Стигма призводить до того, що людина ідентифікується виключно як носій певних якостей, і в цьому її соціальна небезпека.

Американський вчений Ірвін Гоффман, якого вважають класиком теорії стигми, описав характеристики хвороб, що можуть піддаватися стигматизації:

людина, що хворіє, сприймається суспільством як відповідальна за те, що вона хворіє;

хвороба є прогресуючою та невиліковною;

суспільство недостатньо обізнане щодо хвороби;

стигми важко приховувані чи не можуть бути приховані.

Очевидно, що ці характеристики можуть бути застосовані й до ВІЛ-інфекції, адже людей, які інфікувалися ВІЛ, суспільство сприймає як відповідальних за свій стан (йдеться про статевий шлях передачі, спільне використання брудного інструментарію для вживання наркотиків); попри існування ефективного підтримуючого лікування, ВІЛ-інфекція залишається невиліковною хворобою; досі рівень знань про ВІЛ у суспільстві залишається невисоким; пізня стадія ВІЛ-інфекції, СНІД, зазвичай негативно позначається на фізичному стані людини.

Виділяють два типи стигми: зовнішню і внутрішню.

Зовнішня стигма спрямована зовні на стигматизовану особу і може проявлятися у різних формах: фізичного насилля, морального приниження, звинувачення, осуду, ігнорування тощо. Іншими словами – це нетолерантне ставлення оточуючих до людини, яка чимось відрізняється від інших.

Внутрішня стигма є результатом внутрішніх переживань людини (відчуття власної неповноцінності, безпорадності). Виникнення внутрішньої стигми провокується ставленням та діями оточення, але, разом з тим, внутрішня стигма посилює зовнішню, адже захисні дії, до яких вдаються ВІЛ-позитивні люди, часто полягають в униканні або самоусуненні (небажанні отримувати медичну допомогу, лікуватися, униканні соціальної активності, близьких стосунків з іншими людьми), про що свідчать результати дослідження «Показник рівня стигми людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом – Індекс Стигми» проведені ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».

Досить часто одна особа може поєднувати у собі дві і більше стигм. У контексті епідемії ВІЛ-інфекції стигма, пов’язана з ВІЛ, часто додається до вже наявних у людини стигм, зокрема гомосексуальності, вживання наркотиків тощо, і посилює негативне ставлення до людини з боку оточення.

Стигматизація завжди неухильно призводить до дискримінації, яку ще часто називають стигматизацією в дії.

Під терміном «дискримінація» розуміють навмисне обмеження прав частини населення, окремих груп чи індивідів за певною ознакою. У нашому випадку такою ознакою є ВІЛ-інфекція, яка може стати причиною того, що людину звільняють з роботи, не надають належної медичної допомоги, дитину виключають зі школи тощо.

Стигматизація та дискримінація ЛЖВ, розпочалася з моменту виникнення самої хвороби, тому є важливою проблемою сьогодення, яка зачіпає не лише усі сфери життя ВІЛ-позитивної людини, а й також є перешкодою у подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Найпоширенішими формами стигматизації ЛЖВ з боку оточуючих є плітки, образи, переслідування або погрози в усній формі.

Стигма і дискримінація, пов’язані з ВІЛ-інфекцією, чинять сильний психологічний вплив на самосвідомість ЛЖВ, викликаючи в них депресію, занижену самооцінку і відчай. Це підриває і виснажує сили ЛЖВ, змушує їх звинувачувати самих себе в тому, що вони опинилися в такому скрутному становищі. Загальний рівень самостигматизації ЛЖВ через свій ВІЛ-статус протягом останніх років залишається незмінно високим (82%).

Які ж причини стигматизації ЛЖВ?

По-перше – страх інфікування, який у свідомості людей прирівнюється до страху смерті. Страх інфікування у пересічних громадян пов’язаний передусім із недостатніми (або взагалі відсутніми) знаннями щодо шляхів інфікування та профілактики.

По-друге – упереджене ставлення до вже стигматизованих груп (споживачі ін’єкційних наркотиків; чоловіки, які мають секс із чоловіками; особи, що надають сексуальні послуги за плату).

Таким чином, наявні моральні норми формують переконання, що ЛЖВ заслуговують на свій ВІЛ-позитивний статус через «неправильну» поведінку.

Страх бути стигматизованим впливає на намір людини, а саме: пройти тестування на ВІЛ; повідомити інших про свій статус; шукати чи надавати допомогу та підтримку; розпочати лікування.

Отже, стигма, пов’язана з ВІЛ-інфекцією, має негативний вплив на психологічний стан стигматизованої людини та на її здоров’я, що призводить до зниження якості життя людини, під яким розуміють соціальну захищеність, задовільне фізичне самопочуття, задоволення духовних потреб, потреб у спілкуванні, психічне благополуччя та реалізацію і саморозвиток особистості.

Зниження рівня стигматизації є необхідним кроком задля ефективної боротьби з епідемією та надання адекватного догляду і підтримки тим, кого стосується ця проблема. Серед шляхів подолання стигматизації насамперед є надання об’єктивної інформації про шляхи передачі ВІЛ-інфекції та методи профілактики, розвінчування міфів і суспільних стереотипів, а також демонстрація толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей як поведінки, що має стати нормою у суспільстві.

САМОСТІЙНА РОБОТА 
завдання шукати тут...
https://docs.google.com/document/d/1HpckzMC4WeVfrFbg3b7wjZ2o-U7wfJxkn8DK7hpZKvs/edit#

Тема уроку: ВІЛ-СНІД і туберкульоз

Туберкульоз - одна з найнебезпечніших інфекцій в світі, і також одна з опортуністичних інфекцій, що загрожують ВІЛ-інфікованим людям з низьким імунним статусом. У матеріалах британської організації NAM пропонується коротка інформація про діагностику і лікування туберкульозу у ВІЛ-позитивних людей.

Туберкульоз - серйозне захворювання, що зазвичай вражає легені, яке може загрожувати життю, якщо не почати своєчасне і правильно підібране лікування. У світі туберкульоз одне з найпоширеніших інфекційних захворювань. Щорічно в світі туберкульоз діагностується у 2 мільярдів людей, також щороку 3 мільйони людей вмирають від туберкульозу. У індустріальних країнах туберкульоз став рідкістю багато років тому, проте рівень його розповсюдження до цих пір високий в певних групах населення - в першу чергу в’язнів та соціальних груп, що живуть в поганих умовах. Люди з ВІЛ, особливо з пониженим імунним статусом, найбільш схильні до туберкульозу. В світі туберкульоз є найнебезпечнішою опортуністичною інфекцією на стадії СНІДу.

ТУБЕРКУЛЬОЗ У ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ

Початок епідемії СНІДу пов'язаний із зростанням випадків туберкульозу в світі, оскільки ВІЛ і туберкульоз активно взаємодіють один з одним. І та, і інша інфекція впливають на імунну систему, змінюючи розвиток іншого захворювання. Як результат, ВІЛ впливає на симптоми і розвиток туберкульозу і у людей з ВІЛ, особливо при імунному статусі нижче 200 клітин/мл, туберкульоз часто переходить у позалегеневу форму, тобто вражає не легені, як в більшості випадків, а інші системи організму, наприклад лімфовузли і хребет, що особливо небезпечно. Одночасна присутність цих інфекцій може ускладнити лікування кожної з них.

Оскільки ВІЛ впливає на імунну систему, послаблюючи її, людям з ВІЛ збудник туберкульозу передається в сім разів частіше. Також у людей з ВІЛ з латентним туберкульозом він набагато частіше переходить в активну форму. В середньому для ВІЛ-позитивних з латентним туберкульозом ризик розвитку активної форми захворювання складає 8-10% в рік. Для ВІЛ-негативних людей з латентним туберкульозом цей ризик складає всього лише 5% протягом життя. Чим нижче імунний статус у людини з ВІЛ, тим вище ризик розвитку позалегеневої форми туберкульозу.

Активний туберкульоз також приводить до підвищення вірусного навантаження ВІЛ, що може привести до зниження імунного статусу і прогресування захворювання. Навіть після успішного лікування туберкульозу вірусне навантаження може залишитися підвищеним.

Хоча антиретровірусна терапія проти ВІЛ є головним засобом профілактики туберкульозу серед людей з ВІЛ, навіть при доступності лікування ВІЛ-інфекції високий ризик розвитку туберкульозу все одно зберігається. Проте, антиретровірусна терапія допомагає імунній системі відновиться, і запобігає туберкульозу в більшості випадків.

Як передається туберкульоз

Туберкульоз викликається бактерією, Mycobacterium tuberculosis, яка передається від людини до людини повітряно-краплинним шляхом. Бактерія знаходиться в крапельках легеневої рідини, що видихається людиною з активним легеневим туберкульозом, які може вдихнути людина, що знаходиться поблизу. Туберкульоз передається виключно від людей з активним легеневим туберкульозом, зазвичай коли ця людина чхає, кашляє або розмовляє. Якщо у людини латентний туберкульоз, або позалегенева форма туберкульозу бактерія не може передатися від нього іншій людині.

Потрапивши в легені, бактерія починає розмножуватися. Проте у більшості людей (90-95%) імунна система достатньо здорова і туберкульоз залишається латентним, тобто захворювання не розвивається. У людей з ВІЛ імунна система може втратити контроль над бактерією: в результаті бактерія почне розповсюджуватися в організмі і розвинеться активна форма туберкульозу. Захворювання може перейти в активну форму через декілька місяців. Іншими словами, Mycobacterium tuberculosis може багато років знаходиться в організмі людини, але вона стає активною і викликає туберкульоз тільки при послабленні роботи імунної системи.

Симптоми туберкульозу

Головним симптомом легеневої форми активного туберкульозу є хронічний кашель. Також до симптомів туберкульозу відносяться:

§      Утруднене дихання.

§      Різка втрата ваги.

§      Підвищена температура і гарячковий стан.

§      Підвищена нічна пітливість.

§      Сильна хронічна втома.

§      Збільшення лімфовузлів.

Всі ці симптоми є класичними симптомами легеневого туберкульозу. Проте, у людей з ВІЛ вони можуть мати різні причини, що не мають відношення до туберкульозу. Проте при появі цих симптомів необхідно обов'язково звертатися до лікаря для виключення туберкульозу.

Люди з дуже низьким імунним статусом можуть страждати від "атипового" або "позалегеневого" туберкульозу, який розвивається, коли бактерія розповсюджується з легенів в інші органи. Туберкульоз може вражати лімфовузли; кісткову тканину, зокрема хребет; тканини, що оточують серце (перикард); мембрани, навколишні легені; органи травної системи; нирки і сечівник. Іноді туберкульоз викликає запалення головного мозку або спинного мозку - менінгіт. До симптомів менінгіту відносяться: дратівливість, безсоння, сильні головні болі, що посилюються, сплутаність свідомості, непритомності і судоми.

При атиповому туберкульозі симптоми залежать від того, які саме органи або тканини вражає бактерія, проте такі симптоми як гарячковий стан, сильна хронічна втома і різка втрата ваги є "універсальними" для всіх форм туберкульозу.

Діагностика туберкульозу

Для діагностики латентного туберкульозу, тобто для визначення наявності Mycobacterium tuberculosis найчастіше використовується туберкулінова проба (зазвичай реакція Манту). Під час цього тесту під шкіру вводиться білок туберкульозу. Через три дні на шкірі повинні з'явитися почервоніння, як реакція імунної системи на білок. Імунна відповідь на тест показує наявність колишньої або нинішньої інфекції або вакцинації. Крупний розмір шкірної реакції з великою вірогідністю вказує на інфікування бактерією. На жаль, відсутність реакції не доводить відсутність збудника. При ВІЛ імунна система може бути пригнічена, і шкірний тест може бути негативним навіть за наявності бактерії в організмі. Також вакцинація проти туберкульозу робить діагностику за шкірним тестом важкою.

Нещодавно були розроблені більш акуратніші тести на активну або латентну інфекцію - ELISPOT, що визначають лімфоцити, які реагують на фрагменти двох унікальних білків бактерії. Цей тест надійніший і дозволяє отримати результати вже наступного дня. Також існують інші методи для визначення активності бактерії.

Золотим стандартом для діагностики активного туберкульозу є можливість виростити культуру бактерії M. Tuberculosis в зразку мокроти пацієнта. Проте цей процес може зайняти тижні і навіть місяці. Лікування активного туберкульозу не можна відкладати на такий термін. Діагноз і призначення лікування зазвичай проводяться за комбінацією різних чинників, що включають симптоми, результати рентгенівського знімка легенів, дослідження мокроти під мікроскопом.

Потрібно приймати до уваги, що у людей з ВІЛ рентгенівський знімок при туберкульозі може виглядати нормально або аналогічно знімку при інших легеневих захворювань. При класичному легеневому туберкульозі мокрота часто містить бактерію, яка може бути видима під мікроскопом. Діагноз "легеневий туберкульоз" може бути поставлений після повторного позитивного результату дослідження мокроти. Проте цей метод не так надійний для людей з ВІЛ.

Ще одна проблема в тому, що зразок мокроти важче отримати у людей з ВІЛ, оскільки у них може не бути хронічного кашлю з мокротою. Іноді це вимагає узяття для дослідження зразка тканини легенів або лімфатичних вузлів. Іноді, якщо є труднощі з діагностикою, лікар призначає антибіотики проти туберкульозу, щоб побачити, чи приведуть вони до зникнення симптомів. Найважче діагностувати позалегеневий туберкульоз. Часто це вимагає складних процедур із отримання зразків тканини органу, який імовірно порушений туберкульозом.

Лікування латентного туберкульозу

Часто за відсутності активного туберкульозу лікарі рекомендують протитуберкульозні препарати для того, щоб позбавитися від латентної інфекції. Іноді людям з ВІЛ, у яких був ризик передачі M. Tuberculosis на робочому місці або удома, також рекомендують профілактичний курс лікування. Показання для профілактичного лікування можуть бути у ув’язнених, шахтарів, медичних працівників і людей, які проживали разом з людьми, що мають активну форму туберкульозу.

Різні режими лікування можуть зменшити ризик розвитку активного туберкульозу у людей з ВІЛ. Вони включають:

§      Шестимісячний курс ізоніазіда, по 5 міліграм/кг щодня або по 14 міліграм/кг двічі в тиждень. Вітамін В6 часто призначається разом з ізоніазідом для профілактики побічних ефектів і периферичної нейропатії. Деякі фахівці рекомендують дев'ятимісячний, а не шестимісячний курс лікування.

§      Курс прийому препарату ріфампіцин протягом трьох або чотирьох місяців разом або без ізоніазіда.

§      Двомісячний курс піразінаміда і ріфампіцина. Проте цей курс ризикований з погляду токсичної дії на печінку. Проте, є дані, що цей ризик невеликий для ВІЛ-позитивних пацієнтів.

Лікування ізоніазідом найбільш поширено, особливо для пацієнтів, що приймають антиретровірусну терапію, оскільки ріфампіцин взаємодіє з деякими препаратами. Проте, ріфампіцин є ефективнішим препаратом проти туберкульозу, і його часто "бережуть" для лікування активного туберкульозу, щоб не допустити розвитку резистентності бактерії до цього препарату. Хоча профілактичний курс може позбавити організм від латентної інфекції, він не може захистити від нового інфікування.

Прийом препаратів проти туберкульозу також вимагає дуже точного дотримання схеми прийому препаратів, інакше збудник може стати резистентним, стійким до лікування. Тому профілактичне лікування рекомендується тільки тим пацієнтам, на яких можна покластися в плані дотримання схеми прийому ліків.

Лікування активного туберкульозу

Звичайне лікування туберкульозу першої лінії однаково для ВІЛ-позитивних та ВІЛ-негативних людей. Проте, є і відмінності, які характерні для людей з ВІЛ.

Існують дві фази лікування туберкульозу. Інтенсивна перша фаза повинна позбавити організм від інфекції, потім починається тривала друга фаза, яка повинна гарантувати зникнення інфекції. Людям, що раніше не лікувалися від туберкульозу, зазвичай рекомендується двомісячний курс ізоніазіда по 4-6 міліграм/кг в день, ріфампіцина по 8-12 міліграм/кг в день, піразінаміда по 20-30 міліграм/кг в день і етамбутола по 15-20 міліграм/кг в день.

Для того, щоб гарантувати правильний прийом всіх цих препаратів, їх прийом часто здійснюється під наглядом медичного працівника. Це називається терапія під прямим наглядом. Це особливо важливо у разі, коли люди починають відчувати себе краще і в них зникають симптоми туберкульозу, і вони можуть почати не так уважно відноситься до лікування. Життєво важливо правильно завершити повний курс лікування, аби уникнути повторного розвитку захворювання і резистентності до препаратів.

Після двох місяців, якщо проби мокроти нічого не показують і від пацієнта більше не може передатися інфекція іншим людям, починається менш інтенсивна друга фаза лікування. Друга фаза лікування може розрізнятися за тривалістю. Існують два основні підходи до підтримуючого лікування туберкульозу:

§      Чотиримісячний курс ізоніазіда і ріфампіцина. Цей режим є переважним, але він може призначатися тільки при гарантії дотриманні режиму лікування, наприклад, під прямим спостереженням.

§      Шестимісячний курс ізоніазіда і етамбутола, який може призначатися пацієнтові при обстеженнях разів на місяць.

У деяких країнах рекомендується п'ятимісячний підтримуючий курс з трьох препаратів для деяких пацієнтів. Також курси розрізняються відносно того, чи приймаються препарати щодня, або три, або п'ять разів в тиждень.

Людям з туберкульозом часто призначають пірідоксин (вітамін В6) для щоденного прийому з метою зниження побічних ефектів ізоніазіда. При коінфекції з ВІЛ можливо також одночасне призначення котрімоксазола (Бактрім, Бісептол), який знижує захворюваність і смертність в цій групі пацієнтів.

Тема уроку: ВІЛ-СНІД і права людини!
ПЕРЕГЛЯНЕМО ВІДЕО ПРО ВІЛ-СНІД
https://www.youtube.com/watch?v=6bhhmEBrMPg

Зачитування притчі

Викладачка університету на одній з пар оголосила своїм студентам про експеримент, учасниками якого мали стати вони всі.Вона роздала кожному по чотири блакитні стрічечки, які були сколоти в формі бантика, на кожній з них було написано: «Ти дуже важливий для мене», - і попросила, щоб кожен прищепив одну стрічечку собі на одяг, тому що кожен студент - важлива і значуща людина в її житті. Коли всі студенти зробили те, про що їх попросили, викладачка запропонувала всім подумати про те, хто для них найбільш важливий і значущий в їх житті, щоб кожен вручив другу стрічку йому. Потім необхідно було розповісти обранцеві про експеримент і попросити продовжити його, передати решту дві стрічечки, щоб вже наступний учасник віддав їх людині, найбільш значимій в його житті. Очікуваний результат - простежити, як маленька деталь може впливати на людей. Спантеличені учні вийшли з аудиторії, розмірковуючи над тим, кому віддати свої стрічечки. Хтось думав віддати їх одному з батьків, хтось брату, сестрі, коханому ... З цієї групи студентів тільки один був іногородній. Він не міг віддати стрічечки рідним чи близьким. Всю ніч він думав над отриманим завданням, і тільки до ранку вирішив віддати свої стрічечки другу, саме він порадив йому вступити до університету і при виникненні будь-яких труднощів в освоєнні предметів допомагав йому розібратися, пояснював, підтримував. Нарешті рішення було прийнято! Після занять він пішов на роботу до свого друга. Той був здивований його появою без попередньої домовленості, він вирішив, що сталося щось погане, і попросив пояснити, що трапилося. Студент розповів про причину свого візиту, вручив другу три стрічки і попросив одну з них надіти на лацкан піджака. «Я далеко від дому, і в цьому великому місті найближча і значимий людина для мене це ти», - пояснив він свій вчинок.Збентежений і зворушений молодий чоловік, що раніше не випробовував подібної уваги від інших, пообіцяв, що продовжить експеримент і розповість про результати. Студент пішов, його друг залишився на роботі, а коли збирався йти додому, йому прийшла в голову ризикована ідея - віддати дві решта стрічечки своєму шефові, людині дуже суворому,що досконально володіє своєю професією і завжди зайнятий.  Свого боса він застав за читанням нових проектів, його стіл був завалений паперами. - Чого бажаєте? - Безпосередньо запитав начальник. Молодий службовець, заїкаючись від страху, пояснив причину свого приходу і показав дві блакитні стрічечки. Шеф дуже здивувався і запитав: - Чому ви вирішили, що я підходжу для того, щоб віддати ці стрічечки мені: Підлеглий відповів, що захоплюється його ентузіазмом, самовіддачею і здатністю розширювати бізнес. Шеф з великим сумнівом прийняв дві блакитні стрічечки, не так часто за час перебування на цій посаді йому доводилося вислуховувати щирі слова. Він надів одну з них на груди, а іншу сховав у кишеню. Його молодий службовець попрощався і вийшов.  Розгублений, спантеличений і збентежений шеф в цей день порушив свій розпорядок - сидіти допізна на роботі - і вчасно пішов додому. Його дружина здивувалася ранньому поверненню чоловіка і запитала, що трапилося. Чоловік відповів, що все гаразд, що сьогодні він просто хотів провести час зі своєю сім'єю, чим ще більше здивував свою дружину, бо зазвичай він повертався додому в поганому настрої. Шеф запитав: «Де наш син?». Дружина покликала хлопчика. Син спустився, і батько попросив: «Склади мені компанію». І мати і син були розгублені, бо батько сімейства не звик витрачати свій дорогоцінний час на сім'ю. Батько і син вийшли на ганок і сіли на сходинку.  Чоловік говорив про те, що все розуміє і знає, що не був поруч коли син потребував цього, що він вирішив змінитися і більше бувати із родиною, бо син і його мама - найпотрібніші і важливіші люди в його житті. Він розповів про молодого службовця і, прикріплюючи стрічечку з написом «Ти дуже важливий для мене» до футболки сина додав: - Я довго думав і зрозумів, що можу віддати цю стрічку тільки тобі, тому що ти - найголовніше, що є у мене, найцінніше і найсвятіше. День, коли ти народився, був найщасливішим днем ​​в моєму житті. Я пишаюся тобою. Син зі сльозами на очах обняв батька: - Тату! Я не знаю, що сказати. Я думав, що я тобі не потрібен! Я люблю тебе, тату!Прости мене! Вони сиділи поруч, обнявшись, і обидва плакали ... Експеримент виявився вдалим. Він допоміг змінити не одне життя, тому що кожен учасник просто висловив вголос те, що відчував. У нашій владі втілити свої почуття в слова і сказати іншій людині, наскільки вона важлива для нас!

Основні моменти законодавства щодо ВІЛ-СНІД

Конституція України гарантує всім громадянам України право на належну медичну допомогу, яке поділяється на право мати доступ до такої допомоги та право отримувати адекватну медичну допомогу. Право на належну медичну допомогу є соціальним правом, користування яким пов’язане з певною специфікою, його реалізація перебуває в залежності від економічних можливостей держави. Але, згідно з міжнародними зобов’язаннями, які взяла не себе Україна, держави повинні прагнути поступово забезпечити здійснення усіх соціальних прав.

Основні проблеми, з якими стикаються у медичних закладах люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом :

·        порушення добровільності тестування на ВІЛ– право на вільне прийняття рішень про обстеження на ВІЛ та подальше лікування;

·        економічна недоступність– у деяких медичних установах зберігається практика оплати медичних послуг пацієнтами, вимагання грошей за надання медичних послуг;

·        дискримінація– обмеження хворих на ВІЛ/СНІД у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади,  проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації;

·        стигматизація– соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД, неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД.

Законодавство України забороняє розголошення інформації про статус ВІЛ, яка вважається конфіденційною, і передбачає цивільну й кримінальну відповідальність медичних працівників за розголошення такої інформації. Серед спеціальних нормативних актів, що забороняють розголошення про статус ВІЛ – закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Постанова Кабінету міністрів від 18 грудня 1998 року № 2026, а також наказ МОЗ від 19 серпня 2005 р. № 415 «Про удосконалення добровільного консультування й тестування на ВІЛ-інфекцію». Нормативна база, що забезпечує конфіденційність, у достатній мірі передбачає неприпустимість розголошення персональних даних ВІЛ-позитивних. Однак таке розголошення з боку медичних працівників відбувається часто. Існує практика, коли на обкладинках амбулаторних карт у поліклініках ставлять надпис «ВІЛ», лікарі вголос, у присутності сторонніх, розповідають про наявність у пацієнта ВІЛ  на час проведення його огляду, передають цю інформацію знайомим. Це приводить до серйозних наслідків у житті ВІЛ-інфікованого. Така особа  стикається з серйозним приниженням, з ним перестають спілкуватися, звільняють з роботи, обмежують у наданні медичної допомоги або надають допомогу з надмірними й демонстративними запобіжними заходами.

За Законом України ««Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», медичний огляд з метою виявлення ВІЛ проводиться добровільно, за бажанням обстежуваної особи – анонімно. Відомості про результати медичного огляду, наявності або відсутності ВІЛ-інфекції у особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними й становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволялася тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законом України, також законним представникам обстежуваного, установам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства й дізнання, судам. Досить часто ВІЛ-позитивним відмовляють у наданні медичної допомоги в медичних установах, незважаючи на пряму заборону такої відмови, закріплену у ст. 16. Закону «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».               

У статті 7  Закону йдеться про права всіх громадян України, в тому числі і дітей. А саме: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на:

- медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини;

- одержання офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції.

Так, зокрема медичний огляд проводиться добровільно.

Медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників, які мають право бути присутніми при проведенні такого огляду.

У разі виявлення ВІЛ-інфекції у неповнолітніх віком до 18 років, а також у осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, працівник закладу охорони здоров'я, в якому проведено медичний огляд, повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб (стаття 9 Закону).

Крім того, вперше в країні введено спеціальну норму, в якій йдеться про права ВІЛ-інфікованих громадян (в тому числі і неповнолітніх).

Так, стаття 17 говорить, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

Крім загальних прав і свобод, вони мають право також на:

- відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням їх прав, яке мало місце внаслідок розголошення інформації про факт зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини;

- безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного у них захворювання, засобами особистої профілактики та на психосоціальну підтримку;

- безоплатний проїзд до місця лікування і у зворотному напрямку за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення на лікування;

- користування ізольованою жилою кімнатою.

Участь ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб у випробуваннях медичних засобів і методів, науковому вивченні або навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомках проводиться тільки за їх згодою. Використання крові та інших біологічних матеріалів ВІЛ-інфікованих або хворих на СНІД осіб для наукових досліджень провадиться лише за їх згодою і передбачає компенсацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється відмова у прийнятті до лікувальних закладів, у поданні медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також ущемлення прав їх рідних і близьких на цій підставі.

Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, їх рідних і близьких, можуть бути оскаржені до суду (стаття 19 Закону).

 Робота з термінами

Стигма - це упереджене або яке принижує гідність ставлення до людини або групи людей, що призводить до знецінювання статусу цієї людини або групи людей в очах суспільства.

Дискримінація – це ізоляція або відторгнення людини суспільством, яке формує до ній несправедливе, упереджене ставлення на основі приналежності до відповідної групи людей або того, що оточуючі вважають ЇЇ членом такої групи.

Тема уроку Заходи профілактики на державному і особистому рівнях щодо інфекційних захворювань 

Що таке цей ВІЛ?

Збудник ВІЛ-інфекції відноситься до групи повільних (ленті-) вірусів і входить до підгрупи ретровірусів. Генетична програма вірусу закодована в його РИК. Щоб клітина зрозуміла команду вірусу, в його складі є спеціальний фермент - зворотна транскриптаза, за допомогою якої інформація з вірусної РНК переходить на клітинну ДНК і керує нею. Наслідком дії цього механізму є побудова компонентів вірусу, які накопичуються переважно в клітинах крові, нервової системи та інших. Кількість вірусу в крові має спеціальний термін - вірусне навантаження, воно визначає стан хвороби. З ростом рівня вірусного навантаження не спрацьовує контроль з боку імунної системи, що призводить до розвитку симптомів хвороби.

Шляхи інфікування.

ВІЛ-інфікована людина - це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров'ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.

Вірус передається:

• при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;

• через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент;

• дитині від ВІЛ-інфікованої матері - інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.

Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших -насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8 - 10 і більше років, після чого розвивається СНІД.

Збудник СНІДу найчастіше вражає:

• ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;

• сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.

Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.

У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров'я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 - 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.

Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.

СНІД не передається:

Хоча ВІЛ вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи , тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. СШДом не можна заразитись в громадському транспорті.

Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена, бо коли комар жалить людину, він впорскує свою слину, де вірусу практично немає. В організмі комахи вірус розмножуватись не здатний.

Визначити інфекцію можна:

У відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.

Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один з цих збудників, вона знищується.

Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.

В лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу та санепідстанцій обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД.

Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційними

Невідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СШД надається в усіх лікувально-профілактичних закладах України.

Планова медична допомога надається у спеціалізованих відділеннях (палатах) інфекційних лікарень, центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, наркологічних диспансерів (лікарень) та протитуберкульозних лікарнях (для лікування ВІЛ-інфікованих з активними формами туберкульозу).

Диспансерний нагляд за хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД здійснюється диспансерними відділеннями центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом або кабінетами інфекційних захворювань поліклінік за місцем проживання.

Перебіг хвороби

Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне пспітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.

Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи.

Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Висока вартістьтаких препаратів поки що робить їх малодоступними більшості інфікованих людей. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.

Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому. Таким чином, зв'являється можливість захистити себе, зменшити шкоду від ВІЛ та наркотику для особистості та суспільства.

Чи можна вберегти себе від СНІДу?

На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв'язку з цим, необхідно:

• приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;

• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Купуючи презервативи, слід звертати увагу на строки їхньої реалізації та наявність спеціальної змазки, що засвідчує напис в анотації - проти інфекційних хвороб (іnfections diseases prevention) чи АНТИСНІД. Рекомендується вживати латексні презервативи;

• сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30 - 50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;

• пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;

• не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін'єкції слід використовувати одноразовий стерильний шприц та голку, а якщо це неможливо, то кип'ятити шприци багаторазового вживання чи промивати їх дезрозчином;

• важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.

Тема уроку: Положення кримінального законодавства у сфері боротьби з поширенням наркотиків. Протидія залученню до вживання наркотиків.

Під час уживання наркотиків і звикання організму до них розвивається наркоманія — захворювання, за якого психічний і фізичний стан людини, її самопочуття та настрій цілком залежать від наявності наркотику в організмі. За його відсутності розвивається  синдром позбавлення (абстиненція) — дуже тяжкий стан, що супроводжується судомами, сильним болем у м'язах і внутрішніх органах.

Розвиваючись, залежність послідовно проходить кілька стадій — соціальну, психологічну, фізіологічну.

Типи наркотичної залежності.

•        соціальна;

•        психологічна;

•        фізіологічна.

Соціальна залежність — коли людина ще не почала вживати наркотичні речовини, але потрапила у середовище тих, хто їх уживає.  Вона приймає стиль поведінки, ставлення до наркотичних речовин і зовнішні атрибути групи. У такій ситуації людина часто внутрішньо вже готова почати вживання наркотичних речовин. Неодмінної умовою цієї стадії є наявність групи,  де вживають ті чи інші наркотичні речовини.

Психологічна залежність — на цій стадії змінюється поведінка людини. Вона починає вживати наркотичні речовини з метою відчуття  певних емоцій. Психологічна залежність може сформуватися навіть після одного-двох прийомів наркотичних речовин.

Фізіологічна залежність — настає після того, як організм залучає наркотики у процес обміну речовин. Це — непереборна фізичні потреба, яка виникає в результаті постійного або періодичною вживання наркотиків. У цьому випадку різке припинення вживання наркотичної речовини викликає фізичний розлад різного ступеня тяжкості, який називають абстинентним синдромом або синдромом позбавлення (відміни). На цій стадії людина потребує лікування.

Аналіз міжнародного законодавства в галузі боротьби з  нелегальним обігом наркотиків та їх уживанням.

Масштаби та обсяг вживання наркотиків перебувають у прямії залежності від незаконної торгівлі ними, яку вже давно прибрали до  рук міжнародні «синдикати» і ведуть широкий наступ на всі країни та континенти з метою заволодіння ринків збуту. Тому спільні дії з розв'язання проблеми боротьби з незаконним обігом наркотиків у світовому масштабі є загальною відповідальністю, що вимагає комплексного і збалансованого підходу. На міжнародному рівні політику в галузі боротьби з наркотиками на сьогодні визначають конвенції ООН, що стосуються контролю над наркотиками: Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р. (з поправками, внесеними відповідно до Протоколу 1972 p.), Конвенція ООН про психотропні речовини 1971 p., Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 p., інші документи ООН, угоди між державами про співробітництво в за­значеній галузі.

Суворість санкцій за злочини з наркотиками в країнах світу різна. Так, у Великобританії строк позбавлення волі, що призначається за виробництво наркотиків, коливається у межах від 5 до 14 років, у США — від 1 до            15 років; у Німеччині верхня межа позбавлення волі за цей самий злочин —         4 роки, а за альтернативу передбачено штраф. Проте найбільш суворі покарання передбачено за виробництво наркотиків, їх вивезення та ввезення без належного дозволу влади і незаконну торгівлю.

Основним курсом політики у багатьох країнах Західної Європи та світу щодо заходів для скорочення нелегального ринку наркотичних засобів обране рішуче протистояння цьому ринку із залученням різних репресивних засобів. Зокрема, в окремих країнах розглядають можливість проведення не санкціонованих прокурором обшуків, затримань, вилучень кореспонденції тощо. У цілому простежується особливе ставлення до справ про наркотики.

     Стратегія державної політики в Україні щодо

наркотиків.

(Витяги)

СХВАЛЕНО

                               розпорядженням Кабінету Міністрів України

                              від 28 серпня 2013 р. № 735-р

СТРАТЕГІЯ

державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

   Ця Стратегія визначає сутність та сучасні напрями державної політики щодо наркотиків, ... що перебувають в незаконному обігу, та зниження попиту на них, подолання наркоманії як небезпечного соціального явища.

   ...Стратегія базується на положеннях Конституції України, на­ціонального законодавства та на відповідних міжнародно-правових документах ООН, Ради Європи і ЄС, включаючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, а також Конвен­цію про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини, відповідно до якої лікування може проводитися лише за умови згоди пацієнта, яку він дав добровільно на підставі відповідної інформації.

   Мета, завдання та принципи наркополітики.

   Метою Стратегії є забезпечення розв'язання проблеми наркоти­ків у суспільстві в інтересах людини, надійного захисту громадсько­го здоров'я і безпеки держави від загрози поширення наркоманії та наркозлочинності.

   Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

забезпечення стабільного надійного існування та життєдіяльності нації, збереження її фізичного і морального здоров'я;

зниження рівня загострення соціальних ризиків для соби, сус­пільства, держави;    *

організація раннього виявлення незаконного вживання нар­котиків як передумови запобігання захворюванням та ефективного лікування від наркозалежності;

залучення осіб, залежних від наркотиків, що перебувають у незаконному обігу, до участі в медико-соціальних програмах, що ґрунтуються на принципі зменшення шкоди;  

психосоціальна реабілітація хворих на наркоманію;

впровадження практики здійснення лікувальних заходів як альтернативи кримінальному покаранню наркозалежних осіб, які і вчинили незначні правопорушення;

створення умов для ресоціалізації осіб, що відбувають покаран­ня за вчинення наркозлочинів;

     узгодження наркополітики з принципами здоров'я населення щодо лікування наркоманії, у тому числі з її соціально небезпечни­ми наслідками, такими як ВІЛ/СНІД, туберкульоз та інші супутні захворювання.

   Державна політика щодо наркотиків базується на таких осно- вних принципах:

•        законність,   дотримання прав людини;

•        відкритість і координованість наркополітики;

•        доступність наркотиків для медичних і наукових цілей;

•        дієвість і системність боротьби з наркобізнесом та  

      контрабандою;

•          науково обґрунтований підхід до профілактики та лікування наркоманії;

•          участь громадськості у виробленні та реалізації наркополітики;

•          виконання взятих міжнародних зобов'язань.

Профілактика наркозалежності та запобігання незаконному вживанню наркотиків.

   Основним змістом профілактики наркозалежності  є здійснення комплексних заходів, спрямованих на зниження рівня первинного вживання наркотиків, а отже, незаконного попиту на них, зменшен­ня шкоди від вживання не за медичним призначенням наркотиків у сфері охорони здоров'я та життєдіяльності суспільства в цілому. Профілактика охоплює певні соціальні та вікові групи населення і повинна включати різноманітні перманентні заходи — від запо­бігання вживанню наркотиків до зменшення спричинених ними негативних наслідків для особи і суспільства.

   Профілактика вживання наркотиків дітьми і молоддю є пріори­тетом соціальної політики держави, превенцією негативних проявів у поведінці неповнолітніх і повинна спрямовуватися також на запо­бігання зловживанню алкоголем, тютюном та іншими речовинами, зокрема комбінованому вживанню наркотиків, що перебувають у законному та незаконному обігу.

   З метою профілактики наркозалежності та запобігання зловжи­ванню наркотиками держава забезпечує:

здійснення заходів з виконання положень Конвенції про за­хист прав людини і основоположних свобод, статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 10 Конвенції про психотропні речовини 1971 року (заборона рекламування психо­тропних речовин серед населення) і статті 3 Конвенції ООН про протидію незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року(привселюдне підбурювання до вчинення неза­конної діяльності з обігу наркотиків);

змістовне оновлення профілактичної роботи з метою формуван­ня в суспільстві: захисних соціальних бар'єрів і готовності проти­стояти ризикам; здорового способу життя і залучення населення насамперед до суспільно корисної праці, розширення кола життє­вих інтересів, не пов'язаних із вживанням наркотиків, алкоголю, тютюнопалінням та іншими шкідливими звичками;

пропагування серед широких верств населення здорового спосо­бу життя із зосередженням особливої уваги на дітях, учнівській та сту­дентській молоді, створення умов для його застосування, формуван­ня у них навичок несприйняття вживання психоактивних речовин;

функціонування державної системи правової освіти та постій­не об'єктивне інформування населення про наркотичну ситуацію в державі;

проведення конкурсів зі створення телевізійних програм, пуб­лікацій у друкованих засобах масової інформації, художніх творів, сценаріїв фільмів на антинаркотичну тематику, в тому числі із за­лученням спонсорської допомоги громадських асоціацій та фондів;

організацію в засобах масової інформації виступів,  звернень фахівців з питань формування та peaлізації наркополітики.

   ...Профілактику наркоманії проводять шляхом:

впровадження апробованих передовою міжнародною та вітчиз­няною практикою профілактичних стратегій формування життєвих навичок...;

створення і запровадження методики раннього виявлення ді­тей, які належать до груп ризику через їхню незахищеність та інші чинники, що можуть призвести до початку вживання наркотиків (діти, батьки яких перебувають у трудовій еміграції за кордоном; діти із сімей з проблемами залежності; діти, що отримали психо­логічні травми внаслідок жорстокого поводження або сексуального насильства, безпритульні), сприяння захисту і, ніх прав та недопу­щення соціального відторгнення...

   Подолання стигматизації та забезпечення захисту прав осіб, хворих на наркоманію.

   ...Організація проведення профілактичних  заходів передбачає:

    ...формування у хворих на наркоманію стимулу та бажання позбутися наркозалежності та вироблення відповідних вольових якостей;

Лікування та реабілітація осіб, хворих на наркоманію

сприяння наданню необхідного медичного обслуговування та реабілітаційної допомоги наркозалежним особам, членам їх родин та іншим залежним особам, а також організації діяльності центрів соціальної реінтеграції наркозалежних осіб, насамперед молоді;

проведення тривалого курсу добровільних лікування і реабілі­тації замість покарання у вигляді позбавлення волі для визначених  державою контингентів правопорушників з наркотичною залежніс­тю, які бажають пройти такі курси...

Удосконалення політики надання реабілітаційних послуг пе­редбачає:

виховування в особи почуття відповідальності за свої наміри та вчинки як пріоритетного чинника поведінки...

Боротьба з незаконним обігом наркотиків.

Основні напрями діяльності правоохоронних органів.

посилити покарання за незаконне розповсюдження наркотиків серед молоді.

2.3. Витяги з Кримінального Кодексу України.

   Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчи­нення злочину виповнилося 16 років. За окремими статтями ККУ передбачено кримінальну відповідальність осіб віком від 14 до 16 років (Ст. 22.).

   Розділ XIII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИ­ХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

Стаття 305. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікар­ських засобів.

Стаття 306. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, збері­гання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також неза­конний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотич­них засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, пси­хотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Стаття 310. Посів або вирощування снодійного маку чи коно­пель.

Стаття 314. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Стаття 315. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Стаття 316. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів.

Стаття 317. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Відпрацювання навичок відмови від пропозицій вжити 

Наркотик.

Щоб швидше привчити до наркотиків, торговці часто дають перші одну-дві дози безкоштовно, але давно відомо, що «безкоштовний сир тільки в мишоловці»! Уміння відмовитися є надзвичайно важливим, але воно ефективне, тільки якщо людина по-справжньому хоче сказати «ні».

Тактика відмови

1.      Ввічливо відмовитися: «Хочеш спробувати?» — «Ні, дякую»!

2.      Пояснити причину відмови: «Чому не хочеш?» — «Не можу, ці­ную своє здоров'я,...».

3.      Змінити тему: «Давай покайфуємо» — «А ти чув, що...».

4.      «Натиснути» зі свого боку: «Якби ти був крутим, ти б спробу­вав». — «Якби ти був крутим, ти припинив би це вживати, та ще й пропонувати іншим».

5.       Не цікавитися. Тобі пропонують наркотик — не звертай уваги, пройди повз.

6.      Уникати ситуації. Уникати місць, де на тебе можуть тиснути.

7.      Сила — в кількості. Якщо доводиться відвідувати місця, де є скупчення підозрілих людей — іди разом із тими, хто також не вживає наркотики.

Тема уроку: Профілактика захворювань, що набули соціального значення. Наслідки вживання наркотиків

ВІРШ   «Монстр»

Його спочатку « пригостили».

З цікавості він уколовсь.

А вдруге просто захотілось,

Хоч заплатити довелось.

Купив і  втретє, і вчетверте…

Були приємні відчуття,

Хоч розум вже казав відверто:

Занапастиш своє життя!

А далі вже не міг без цього:

Нестерпний біль  жалю не знав!

Ломило спину, руки, ноги…

Все з дому виніс. Все продав.

А монстр, який сидів у ньому,

Все вимагав: іще давай!

Де взяти гроші? Пусто в домі.

Проси, грабуй, кради, вбивай!

І він убив. Щоб гроші взяти.

Ні, то не він – то монстр убив.

А він за зілля те трикляте

Криваві гроші заплатив.

А потім, як прийшов до тями,

Жахнувсь і  поки мав ще час,

Взяв папірець і «Вибач, мамо!»

Черкнув, відкривши в кухні газ.

Коли квартиру відчинили,

Вже монстра в ньому не було.

Було лише холодне тіло –

Фінал за скоєне ним зло.

Перегляд відео "Наркотики-Безпечна гра???"

https://www.youtube.com/watch?v=cs43DL-inXc

https://www.youtube.com/watch?v=lz_3EgpQAcQ

https://www.youtube.com/watch?v=6BNugycyKVE

Наркотики – це речовини, які спричиняють отруєння організму, призводять до психологічної та фізичної залежності, послаблюють волю, шкодять здоров’ю людини.

- Як ви думаєте наркотики і наркоманія – чи однакові це твердження?

Унаслідок вживання наркотиків виникає захворювання – наркоманія, що призводить до глибокого виснаження організму людини, порушення його життєвих функцій.

  

  Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія  в Україні набула  ознак епідемії. За оціночними даними, в 2018р. в Україні 346 900 людей вживають наркотики ін’єкційно. Середній  вік  початку  прийому  наркотиків – 13-15 років.  Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30 – річного віку. Від передозування щорічно помирають молоді  люди, які не змогли правильно реалізувати себе в  суспільстві

    Раніше наркотики були десь далеко – в інших країнах, десь на Сході… Потім ми почули, що вони  з’явилися в деяких містах нашої країни, згодом - в районі, в нашому селі…

        Які ж основні причини вживання наркотиків?

Причини вживання

Бажання відчути себе дорослим, сучасним, модним

Бажання заспокоїтися, звільнитися від якогось негативного почуття (на­приклад, постійних сва­рок з близькими через невиконання їхніх дору­чень), відновити психо­логічну рівновагу

Незатишно вдома, часті сварки

Уживання наркотиків усіма в компанії

Сумно, нецікаво в шко­лі, немає чим зайнятися на дозвіллі

Бажання відчути нові емоції

Невміння відстояти свою точку зору, вибачи­ти образи

Бажання відчути себе незалежним

Самотність

Бажання приєднатися до компанії старших і досвідчених, навіть із кримінальним минулим

Щодня ми чуємо про злочини, скоєні наркоманами, зруйновані долі вкорочені життя. А тим часом наркоділки у жадобі надприбутків вдаються до підступних методів, щоб залучити до вживання наркотиків передусім молодь. Наркоіндустрія в усьому світі вважається не просто злочинним, а й особливо аморальним бізнесом, і карається дуже суворо. Та ніяка сила не захистить людину, якщо вона цього не хоче. Тому не забувай: ти з'явився на цей світ не для того, щоб марнувати своє життя і життя рідних, і тим паче не для того, щоб збагачувати наркоділків. Ти — неповторна особистість, у тебе є вище призначення, мрії, які ти маєш здійснити. Тебе оточують люди, яким ти дуже дорогий і які близькі тобі. Щоб зробити правильний і свідомий вибір, тобі передусім необхідно отримати правдиву інформацію про наркотики та жахливі наслідки їх вживання. Крім того, слід навчитися розпізнавати хитрощі, до яких вдаються наркоділки, уміти за будь-яких обставин відмовитися від пропозицій вжити наркотик.

Факти і міфи про психоактивні речовини

1.Наркотики — це модно

Це — міф, який поширюють нарко- ділки. А сучасні актори, музиканти та інші законодавці молодіжної моди рішуче виступають проти наркотиків. Сьогодні, навпаки, модно займатися спортом, правильно харчуватися, тобто вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

2. Алкоголь і наркотики допомагають розв'язати проблеми

Міф. Алкоголь і наркотики ще не розв’язали жодної проблеми. Вони лише поглиблюють їх і породжують нові.

3. Легкі наркотики нешкідливі. Один з найпоширеніших міфів. Наркотики не поділяються на шкідливі та нешкідливі, на легкі та важкі. Всі мають негативні наслідки та небезпечні. 2. Якщо я один раз спробую наркотик, зі мною нічого не станеться. Навіть одноразове вживання наркотику надзвичайно небезпечне та може привести до важких проблем і навіть смерті. 3. Я зможу контролювати вживання наркотику. Це лише ілюзія, рано або пізно наступить момент, коли усі вчинки та інтереси будуть пов'язані тільки зі споживанням наркотику. Вживання наркотику призводить до залежності від нього (поєднання психічних і/або фізичних явищ).

Міф.

4. Наркоманія — це хвороба дурнів слабаків, а сильна людина може відмовитися від  вживання наркотиків будь-коли

Міф. Доказом цього є численні жертви серед відомих в усьому світі людей, яких аж ніяк не можна назвати дурнями і слабаками.

5. Люди, що вживають наркотики і алкоголь, мають проблеми з порушенням закону.

Факт.

6. У компанії не можна відмовлятися від того, що роблять усі

Міф. Ви, можливо, здивуєтесь, але до людей, які мають власну точку зору і вміють її обстояти, в усіх пристойних компаніях ставляться з повагою. А за «друзями», які змушують тебе порушувати власні принципи, навряд чи варто сумувати.

7.Вживання алкоголю і наркотиків робить людину більш уразливою до ВІЛ

Факт. У стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння людина втрачає контроль над собою. Може погодитися на те, на що ніколи не погодилася б у тверезому стані: поїхати додому з незнайомцем чи сісти в машину до нього, мати випадкові сексуальні контакти, не використати презерватива. Особливо ризикують ті, хто вживає ін’єкційні наркотики, Адже вони часто використовують спільні голки та шприци для введення наркотиків.

 8. Більшість підлітків уперше пробують наркотики, які їм пропонують незнайомці на танцях і спортмайданчиках

Міф. Молоді люди найчастіше пробують наркотики під впливом своїх Друзів.

9. Вживання алкоголю і наркотиків вагітною жінкою негативно впливає на її ще не народжену дитину

Факт. Будь-який наркотик, у тому числі й алкоголь, який вживає вагітна жінка, потрапляє через плаценту до плоду і негативно впливає на його розвиток.

10.    Я зможу контролювати вживання наркотику.

Це лише ілюзія, рано або пізно наступить момент, коли усі вчинки та інтереси будуть пов'язані тільки зі споживанням наркотику. Вживання наркотику призводить до залежності від нього. Міф

11.    Здорова людини – щаслива родина.

Висновок: деякі міфи спеціально поширюють наркоділки, які зацікавлені залучити якомога більше молоді в тенета наркотичної залежності.

Домашнє завдання!!!

Опрацювати §26, 27,

 Написати «Лист однолітку» за наведеним початком ("Якщо хоча б раз пропонували наркотик, а ти відмовився, - це свідчить про...", "Твої друзі вживають наркотики, а ти вагаєшся: бути, як усі в компанії, чи проявити силу характеру і стати на бік здорового способу життя, ...") або створити антинаркотичну рекламу.

Тема уроку: Хвороби цивілізації. Неінфекційні хвороби

Практична вправа на 12 балів!!!

Створення антитютюнової, антиалкогольної, антинаркотичної реклами.

Посилання на презентацію до теми тут…..

https://docs.google.com/presentation/d/1xmQpME_1zPoxT5nMZxZ8xOrP2nrVMq1b01jfJKm129c/edit#slide=id.p1

Посилання на відео до теми.....

https://www.youtube.com/watch?v=4xAD6BNrmzY

https://www.youtube.com/watch?v=bOQrUCQLdrA

https://www.youtube.com/watch?v=r-Esqy99I9Q

https://www.youtube.com/watch?v=UFk_RkJbYDY

https://www.youtube.com/watch?v=4mcKjD4EvRk

Зачитування притчи

Одного разу осел фермера провалився в колодязь. Він страшно закричав, кличучи на допомогу. Прибіг фермер і сплеснув руками: "Як же його звідтіля витягти?"

Тоді хазяїн ослика розсудив так: “ Осел мій - старий. Йому вже недовго залишилося. Я все одно збирався придбати нового молодого осла. А колодязь, все одно майже висохлий. Я давно збирався його закопати й викопати новий колодязь в іншому місці. Так чому б не зробити це зараз? Заодно й ослика закопаю, щоб не було чутно запаху розкладання".

Він запросив всіх своїх сусідів допомогти йому закопати колодязь. Всі дружно узялися за лопати й почали закидати землю в колодязь. Осел відразу ж зрозумів до чого йде справа й почав видавати страшний вереск. І раптом, на превеликий подив, він притих. Після кількох кидків землі фермер вирішив подивитися, що там унизу.

Він був здивований від того, що побачив там. Кожен шматок землі, що падав на його спину, ослик струшував і притоптував  ногами. Дуже скоро, на загальний подив, ослик показався нагорі - і вистрибнув з колодязя!

...У житті вам буде зустрічатися багато усякого бруду, і щораз життя буде посилати вам все нову й нову порцію. Всякий раз, коли впаде ком землі, струсіть його й піднімайся наверх і тільки так ти зможеш вибратися з колодязя.

Якщо не зупинятися й не здаватися, то можна вибратися з будь-якого найглибшого колодязя.

Щоб бути щасливим запам'ятай п'ять простих правил:

1. Звільни своє серце від ненависті - пробач.

2. Звільни своє серце від хвилювань - більшість з них не збуваються.

3. Веди просте життя і цінуй те, що маєш.

4. Віддавай більше.

5. Чекай менше.

- Давайте подаруємо один одному веселі смайлики та побажаємо добра і щастя.

    До ХХ ст. головною причиною передчасної смерті людини були інфекційні захворювання. Епідемії чуми, сибірки, холери забирали сотні тисяч, а іноді й мільйони життів щороку. Але вже з другої половини минулого століття ситуація докорінно змінилась. Наразі йдеться про епідемії неінфекційних захворювань: онкологічних, цукрового діабету та, насамперед, серцево-судинної патології. Згідно з прогнозами в 2020 р. неінфекційні хвороби становитимуть 60% від усієї патології і 73% летальних випадків. Всі ці хвороби та алкоголізм і наркоманію вважають «хворобами цивілізації». На уроці ми розглянемо фактори ризику, що призводять до розвитку цих хвороб.

На сьогодні вже відомі й визнані усім світом фактори ризику, що призводять до зростання розповсюдженості хвороб цивілізації: ішемічної хвороби серця (ІХС), гіпертензії, інсультів, ожиріння, раку, діабету тощо.

-         Як ви вважаєте, чому саме ці хвороби так швитко розповсюджуються?

(Ймовірні відповіді учнів:

-         незбалансоване харчування;

-         спосіб життя;

-         постійні стреси;

-         забруднення довкілля;

-         реклама, тому що головна її мета забезпечити продаж товару і прибуток виробникові, не зважаючи на здоров’я людей.)

Так це передусім неправильне харчування і недостатня фізична активність – як наслідок безпрецедентних соціально-економічних змін у більшості країн світу. Якщо не взяти під контроль режим харчування і фізичну активність людей, то вони все більше зазнаватимуть впливу таких факторів, як урбанізація, зміни в засобах транспортування, умови праці, глобалізація системи продовольчого постачання. 
      Разом із тим, великомасштабні демографічні дослідження свідчать про значні можливості в профілактиці хвороб цивілізації. До 80% ішемічної хвороби серця, 90% діабету 2 типу і близько третини онкологічних захворювань можна запобігти шляхом зміни факторів, що визначають спосіб життя.     Ефективність таких заходів удвічі перевищує ефект від медикаментозного лікування.

Паління й рак

Досить часто фактори ризику пов'язані з поведінкою самої лю­дини. Можна говорити не тільки про хвороби цивілізації, але й про хвороби способу життя. Наприклад, рак легенів на 90 % є наслід­ком паління. Але хто ж винен у тому, що людина палить? Чи не вона сама? Діти, які почали рано палити, мають погане здоров'я, вони гірше ростуть, слабше розвинені фізично, у них, поганий сон і апетит. Поступово тривале паління призводить до розвитку серйоз­них захворювань, зокрема ракових.

Перші сигарети — це й гра в дорослість, і війна з батьками за «незалежність», і підлітковий дух бунтарства. Але згодом за все це організм розплачується за великою для нього платою, і про це слід знати й не звинувачувати в усьому цивілізацію. Цивілізація всього лише надає людині якихось можливостей, а вибір вона ро­бить самостійно.

З-поміж 1001 особи, які зазнають впливу сигаретної отрути, тільки в однієї буде стійкість до неї. Незрідка наслідком хронічного отруєння нікотином є «бронхіт курця», що поступово призводить до розвитку емфіземи легенів. При цьому з'являється утруднене дихання, постійна задишка, слабкість, різко погіршується праце­здатність.

Окрім того, нікотин є сильною серцевою й судинною отрутою. Число серцевих скорочень на добу в курців більше на 15—20 тисяч. Це впливає на стан серцевого м'яза. Курці змушують своє серце працювати буквальна «на знос».

Рак — не найпоширеніше захворювання, спричинене палінням. Однак безсумнівно, що паління підвищує ризик розвитку раку або безпосередньо спричинює рак порожнини рота, язика, глотки, гор­тані, бронхіального дерева, легенів, стравоходу, шлунка, сечового міхура, шкіри.

Ось кілька простих правил, які допоможуть уникнути факторів ризику, пов'язаних із палінням:

не палити;

намагатися не перебувати поруч із курцями;

завжди відмовлятися, якщо пропонують сигарету.

            Гіподінамія

Термін «гіподинамія» з'явився з грецької мови. Провести його можна як знижена рухливість, що дуже часто буває при обмеженні рухової активності.Рухова активність, розмірений спосіб життя і раціональне харчування надзвичайно важливі в профілактиці захворювань в усі періоди життя людини. Постійна фізична активність необхідна для профілактики передчасного старіння, попередження хвороб і продовження життя людини. 

Ще в давні часи лікарі рекомендували комплекс фізичних вправ для збереження здоров'я і продовження активного життя. Так, Гіппократ, який прожив 104 роки, активно рекомендував заняття фізкультурою, прогулян- ки, загартовування водою і сонцем. Відомий лікар середньовіччя Авіценна писав, що "людина, яка помірно займається фізичними вправами, не потребує лікування".

Відомо, що помірні фізичні навантаження супроводжують здоров'ю, вони покращують самопочуття, знижують артеріальний тиск і масу тіла, зміцнюють серцевий м'яз, підвищують адаптаційні (пристосувальні) можливості серцево-судинної і нервової систем. 

Найбільш доступним видом фізичних вправ є ходьба. Встановлено, що в осіб, які щодня ходять більше 1 години на день, в порівнянні з тими, хто прогулянкам воліє поїздку в транспорті, ішемічна хвороба зустрічається в 5 разів рідше.

Без необхідної роботи м'язи людини починають слабшати, а потім і зовсім атрофуються. Зменшуються сила і витривалість, порушуються важливі нервово- рефлекторні зв'язки, що призводить до розвитку таких станів, як вегето- судинна дистонія, депресія.

Прояви гіподинамії можуть бути самими різними. Однак тут теж є свої, певні симптоми, які характерні саме для цього стану людини. Серед них найпоширенішими є:
1. Млявість.
2. Денна постійна сонливість.
3. Нездужання, яке не пов'язане з грипом, ГРЗ або ГРВІ.
4. Небажання приймати їжу.

5. Зниження працездатності.
6. Труднощі із засипанням ночами.

Якщо у вас присутній хоча б один з вище перерахованих симптомів, то вам варто обов'язково переглянути свій спосіб життя. Наприклад, почати займатися спортом - записатися в басейн, почати відвідувати фітнес-клуби, тренажерні зали, завести собі собаку, яку потрібно вигулювати.

Діабет

Чисельність випадків захворювання на цукровий діабет стрімко зростає. Сьогодні, за різними даними, діабетом хворіє від 3,5 до 6,2% населення земної кулі. Вважається, що на кожного вперше виявленого хворого припадає 2-3 невиявлених, у яких хвороба має безсимптомний перебіг. У науковий вжиток уже увійшов термін «епідемія цукрового діабету».

Важливе й інше. Давно помічено, а сьогодні доведено глибинний зв’язок між найпоширенішими формами діабету та гіпертонії.

Цукровий діабет – це порушення обміну речовин, яке щонайперше проявляється підвищенням концентрації глюкози в крові.

Позаяк ключовою ланкою розвитку діабету є проблема з інсуліном – гормоном, який виробляє підшлункова залоза

До недавнього часу вважалося, що попередити цукровий діабет неможливо. Однак, наука не стоїть на місці, і це радує. Розробляються все нові й ефективні методи профілактики цього захворювання. Для початку з’ясуємо причини виникнення цього захворювання.
1) Надмірна маса тіла, ожиріння.
2) Недостатня фізична активність (гіподинамія), яка збільшує ожиріння.
3) Споживання великої кількості тваринних жирів і вуглеводів легкозасвоюваних.
4) Наявність діабету у родичів.

Звідси логічно випливають принципи профілактики цукрового діабету:
А) Дієта. Раціон людини з підвищеною масою тіла має включати в себе страви з овочів і фруктів з низьким вмістом глюкози (виключаються банани, виноград, родзинки, з овочів - картопля). Рекомендуються страви з капусти, кольоровий або білоголової, моркви, кабачків, огірків, помідорів, буряка, редиски, зеленої квасолі, брукви, болгарського перцю, баклажанів, салату, яблук, ягід, цитрусів. Чай, відвари трав, компоти, неміцний кави - як напоїв. З білкових страв виключіть м’ясо жирних сортів, шкіру і жир м’яса птахів, смажені страви. Вживайте рибу, нежирні сорти м’яса, морепродукти в відварному, тушкованому, запеченому вигляді. Масло також краще вживати рослинне, але трохи (бо він так само калорійно, як тваринний жир).
            Строго обмежується споживання хліба, макаронних виробів, круп, картоплі, жирних продуктів (особливо вершкове масло), солодощів, гострих, пряних і копчених страв.

Б) посильні фізичні навантаження. Людині середнього та старшого віку не варто ставити над собою експериментів у вигляді інтенсивного фізичного навантаження. Цілком достатньо щоденної пішої прогулянки або плавання в своє задоволення.

В) Нормалізація психо-емоційного стану. З цього приводу в мене відсутні. У цьому питанні головний Ваш помічник - це Ви самі.