09.10.2020
Види зображення земної поверхні
Існують різні види зображень земної поверхні: рисунок, фотографія, аерофотознімок, план, карта, глобус тощо.
Рисунок дає загальне уявлення про вигляд місцевості, але не має точності.
Фотографія — точніше, ніж рисунок, передає
особливості місцевості, але добре видно тільки ті предмети, що розташовані на
передньому плані.
Аерофотознімок — зображує ділянки поверхні
зверху, охоплює значні за розміром території, однак не дає інформації про
призначення та назви географічних об’єктів.
План місцевості — зображує невеликі
ділянки місцевості, має високу точність та містить характеристики географічних
об’єктів.
Географічна карта — зменшене зображення
різних за розмірами ділянок земної поверхні, складають з урахуванням кулястості
Землі, подані характеристики об’єктів.
Глобус — найточніше передає зовнішній вигляд нашої планети, але
не відображає дрібні об’єкти, до того ж він громіздкий.
Висновок 1. Земну поверхню можна зобразити
на площині у вигляді рисунка, фотознімка, аерофотознімка, космічного знімка,
плану та географічної карти. Найбільш точно передає зовнішній вигляд нашої
планети глобус.
Заповнення таблиці у робочому зошиті
|
Основні способи зображення земної поверхні |
Переваги |
Недоліки |
|
План |
|
|
|
Географічна карта |
|
|
|
Глобус |
|
|
Висновок 2. План, карта і глобус є найбільш
досконалими способами зображення земної поверхні. Ці картографічні твори мають істотні
відмінності.
3 Глобус — об’ємна модель Землі
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виконати письмово у зошит, опрацювати параграф 10
Прийом «Експрес-тест»
1. «Глобус» у перекладі з латини означає:
А модель; В
куля; Б великий;
Г коло.
2. Творець найстарішого глобуса Землі:
А Мартін Бегайм; Б
Ґерард Меркатор;
В Клавдій Птолемей; Г
Джеймс Кук.
3. Подає вид місцевості збоку:
А глобус; Б
фотознімок; В план; Г карта.
4. Фотографії з космосу мають найбільше значення для складання:
А географічних карт; Б
туристичних маршрутів;
В планів для будівництва; Г
планів сільськогосподарських угідь.
5. Найкращим помічником у вашій подорожі рідним краєм буде:
А глобус; Б
карта України;
В карта вашої області; Г
карта автомобільних шляхів України.
1. Спрощеним варіантом плану місцевості є схема.
Складіть схему
вашого шляху:
А від будинку до школи;
Б від будинку до найближчої крамниці;
В від вашого будинку до будинку вашого товариша.
Складаючи
схему, використовуйте власні умовні позначення та орієнтири.
2. Вигадайте та замалюйте схематичні позначення для таких об’єктів:
будинок, дерево, річка, міст, клумба, школа, вокзал, дорога, гора, яма.
Тема: Поняття про азимут
ЩО ТАКЕ АЗИМУТ. Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок можна встановити за шкалою компаса, обчисливши азимут.
Азимут — це кут між напрямком на північ і напрямком на якийсь предмет на місцевості. Відлік азимута починають від напрямку на північ праворуч, за годинниковою стрілкою (мал. 29). Оскільки окружність циферблата компаса, які будь-яке коло, має 360°, то величина азимута виражається в градусах від 0° до 360°. Наприклад, якщо предмет розташований точно на сході, то його азимут дорівнює 90°, якщо на півдні — 180°, на заході — 270°, на півночі — 0° або 360°.
Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0° збіглася з темним кінцем стрілки. Потім на скло кладуть тоненьку паличку так, щоб вона кінцем вказувала на предмет і проходила через центр кола (циферблата) (мал. 30). У тому місці, де паличка кінцем, спрямованим на предмет, перетинає шкалу, визначають величину азимута.
ЯК РУХАТИСЯ ЗА АЗИМУТОМ. Уявіть, що вам потрібно пройти за азимутом 50° 300 кроків, а потім за азимутом 130° 400 кроків і там зустрітися з товаришами. Порядок дій має бути таким: станьте на тому місці, звідки починатимете рух. Зорієнтуйте компас за сторонами горизонту. Знайдіть на циферблаті компаса поділку 50°, що означає величину азимута, за яким вам потрібно пройти першу відстань. Покладіть на скло компаса тоненьку паличку так, щоб вона з'єднала центр стрілки з цим числом. Паличка вкаже вам напрямок руху.
Якщо напрямок палички збігається з яким-небудь видимим предметом на місцевості, наприклад високим деревом, то компас можна сховати і рухатися в напрямку цього дерева, відраховуючи дорогою потрібну кількість кроків (мал. 31). Якщо такого предмета немає або ви йдете лісом, то потрібно тримати компас перед собою так, щоб його нульова поділка (це північ) збігалася з темним кінцем стрілки, і йти в заданому напрямку. Пройшовши першу відстань (300 кроків), визначають новий азимут (130°) і продовжують pp.
ВИМІРЮВАННЯ ВІДСТАНЕЙ НА МІСЦЕВОСТІ. Щоб за азимутом знайти об’єкт, потрібно правильно виміряти відстань на місцевості. Невеликі відстані між близько розташованими об’єктами вимірюють рулеткою або метром. Так можна визначити довжину і ширину вашого класу.
Відстань між двома об’єктами, що розміщені далеко один від одного, зручніше вимірювати кроками. Для цього потрібно знати середню довжину свого кроку. Щоб її визначити, відміряють на місцевості рулеткою відстань, наприклад50м. Потім потрібно звичайним кроком пройти цю відстань, одлічуючи кроки. Припустімо, що 50мви пройшли, зробивши 80 кроків. Отже, середня довжина вашого кроку дорівнює 62,5 см (50 м переводимо в сантиметри; 5 000 см: 80 = 62,5 см).
Приблизно відстань можна визначити за часом, витраченим на ходьбу. Так, якщо 1 км ви долаєте за 15 хв (на рівнинній місцевості), то за годину пройдете близько 4 км.
НОВІТНІ ПРИСТРОЇ ДЛЯ ОРІЄНТУВАННЯ. У наш час дедалі частіше до обов’язкового спорядження туристів належить GPS-навігатор. GPS-навігатор — це пристрій, що визначає своє місцезнаходження, використовуючи сигнали штучних супутників Землі.
Такий GPS-компас може визначити місцеперебування користувача у будь-якій точці земної кулі й указати це місце на карті. Він також визначає сторони горизонту, відстань до об’єктів, азимут, напрямок. Прилад може встановити швидкість руху та виміряти площу території. Його можливості вражають. Тепер жодна експедиція не обходиться без GPS-навігатора.
Нині такі приймачі супутникового зв’язку вмонтовані у звичайні годинники та мобільні телефони. Проте варто пам’ятати, що всі вони потребують електроенергії та працюють від батарейки. Тому в тривалих мандрівках вони слугуватимуть недовго. У густому тумані або в лісі, приміщенні, чи під землею зв’язок із супутниками неможливий. Тому відмовились від традиційного компаса й уміння орієнтуватися на місцевості не варто.
Контрольна робота за ІІ семестр
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7
Природоохоронні території загальнодержавного значення Хмельницької області дивитися тут...
К
М
С
Тема. ПРИРОДНІ ЗОНИ СВІТУ
ВІДЕО - УРОКИ ДО ТЕМИ ТУТ....
https://www.youtube.com/watch?v=r9Mg-ufAFG4\
Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу
Під прогулянки вологим лісом досить часто можна потрапити до заболочених ділянок річок та озер. Їх одразу можна помітити за специфічними рослинами: м’який, неначе зелена пухнаста ковдра, мох, очерет, рогоза, тростина. Що ж таке болото? Як і чому воно утворюється?
Болотом називають надмірно зволожені території суходолу, на яких сформувався шар торфу понад 30 см. Якщо товщина торфу менша, йдеться про заболочену місцевість. Болота займають 2% площі суходолу й мають особливу рослинність та тваринний світ. Вони переважно утворюються в районах з вологим кліматом там, де неглибоко залягають ґрунтові води. Болото може з’явитися й на місці озера або старицях річок внаслідок їх заростання. Загальною ознакою всіх боліт є недостатня кількість кисню та надлишок вологи. В таких умовах відмерлі рослини повністю не розкладаються. З року в рік вони накопичуються й поступово перетворюються на торф, який являє собою однорічну масу, що має коричневий або чорний колір. У торфі містять цінні речовини. Тому його використовують, як органічне добриво, паливо, у медицині.
Болотом називають надмірно зволожені території суходолу, на яких сформувався шар торфу понад 30 см. Якщо товщина торфу менша, йдеться про заболочену місцевість. Болота займають 2% площі суходолу й мають особливу рослинність та тваринний світ. Вони переважно утворюються в районах з вологим кліматом там, де неглибоко залягають ґрунтові води. Болото може з’явитися й на місці озера або старицях річок внаслідок їх заростання. Загальною ознакою всіх боліт є недостатня кількість кисню та надлишок вологи. В таких умовах відмерлі рослини повністю не розкладаються. З року в рік вони накопичуються й поступово перетворюються на торф, який являє собою однорічну масу, що має коричневий або чорний колір. У торфі містять цінні речовини. Тому його використовують, як органічне добриво, паливо, у медицині.
Типи боліт
Залежно від місць утворення болота бувають верхові та низинні. На вододілах річок формуються верхові болота. Вони існують за рахунок надмірного зволоження. Найбільше таких боліт в субарктичних та помірних широтах там, дена поверхню випадає опадів більше, ніж випаровується з неї вологи. В умовах холодного клімату виникненню боліт сприяє наявний шар багаторічної мерзлоти. Він затримує атмосферні опади на поверхні та перешкоджає їх проникненню глибше. Типовими рослинами верхових боліт є болотні чагарники. Обов’язковим мешканцем даного виду боліт є мох-сфагнум, який у відмерлих клітинах здатний накопичувати ти утримувати воду. В Україні верхові болота утворилися на півночі, на Поліссі. Вони виступають одним з джерел живлення річок.
У зниженнях рельєфу, в річкових долинах, навколо озер виникають низинні болота. Вони живляться ґрунтовими водами і мають більш багату рослинність. Це вологолюбні осика, очерет, хвощ, вільха. В Україні низинні болота часто зустрічаються у річковій системі Дніпра.
В природі також зустрічаються перехідні болота, які поєднують у собі ознаки одночасно, як верхових, так і низинних боліт.
У ХХ ст. була поширена практика осушення боліт. Це дозволило залучити у господарську діяльність колишні непридатні території. Але болота виконують важливу функцію у природному балансі. Торф є природним фільтром, який очищує воду. Тому вона в болотах, як це не здається дивним, є чистою. Утримуючи воду, болота дають початок річкам, забезпечуючи їх повноводність навіть у дуже сухі періоди року. Крім того на болотах ростуть цінні ягоди та лікарські рослини. Ось чому підходити до процесу осушення боліт слід дуже обережно та виважено, щоб не завдавати шкоди природі.
У зниженнях рельєфу, в річкових долинах, навколо озер виникають низинні болота. Вони живляться ґрунтовими водами і мають більш багату рослинність. Це вологолюбні осика, очерет, хвощ, вільха. В Україні низинні болота часто зустрічаються у річковій системі Дніпра.
У ХХ ст. була поширена практика осушення боліт. Це дозволило залучити у господарську діяльність колишні непридатні території. Але болота виконують важливу функцію у природному балансі. Торф є природним фільтром, який очищує воду. Тому вона в болотах, як це не здається дивним, є чистою. Утримуючи воду, болота дають початок річкам, забезпечуючи їх повноводність навіть у дуже сухі періоди року. Крім того на болотах ростуть цінні ягоди та лікарські рослини. Ось чому підходити до процесу осушення боліт слід дуже обережно та виважено, щоб не завдавати шкоди природі.
Для чого створюють штучні водойми
Крім надмірно зволожених територій, на Землі значно більше площ, які потерпають від нестачі вологи. Тому там люди створюють штучні водойми. Як ви вже знаєте, річки й озера розташовані на земній поверхні нерівномірно й не завжди придатні для використання. Крім того річки мають свій водний режим: в одні сезони року вони переповнені водою, в інші – значно міліють. Щоб врегулювати водний режим річок та забезпечити водою зростаючі потреби господарства, люди будують канали та водосховища.
Канали
Канали (з латинської – труба) – це штучні річки. Їх створюють шляхом спорудження штучного річища, спрямованого у потрібному напрямку й заповнюють річковою або озерною водою. За допомогою каналів можна змінювати природні річкові системи, наприклад, перекидати воду з однієї річки до іншої. Так утворюються зручні водні шляхи сполучення, поліпшується водопостачання міст, забезпечується зрошення посушливих земель. Тому є різні за призначення канали: одні – судноплавні, інші – зрошувальні. До найважливіших судноплавних каналів світу належать Суецький та Панамський, спорудження яких скоротило морські шляхи на тисячі кілометрів.
За допомогою зрошувальних каналів оживають навіть ділянки безводних пустель й перетворюються в квітучі оазиси. Так, Каракумський канал, що проліг крізь однойменну пустелю в Середній Азії, є найдовшим зрошувальним каналом світу (1069 км). В Україні потребують додаткового забезпечення водою південні та східні території. Так, від Дніпра в ці райони прокладенічисленні канали. Найдовший серед них – Північно-Кримський.
Також канали створюються для осушення заболочених ділянок. При цьому дуже важливо, щоб їх будівництво було науково обґрунтованим, економічно доцільним й не руйнувало природу.
За допомогою зрошувальних каналів оживають навіть ділянки безводних пустель й перетворюються в квітучі оазиси. Так, Каракумський канал, що проліг крізь однойменну пустелю в Середній Азії, є найдовшим зрошувальним каналом світу (1069 км). В Україні потребують додаткового забезпечення водою південні та східні території. Так, від Дніпра в ці райони прокладенічисленні канали. Найдовший серед них – Північно-Кримський.
Водосховища та ставки
На річках часто споруджують водосховища – штучні водойми, які за своїми розмірами іноді нагадують великі озера, або навіть моря. Більшість водосховищ будують на річках, перегороджуючи їх долини греблями. Водосховища дозволяють врегулювати річний стік та створити значний запас прісної води. Їх створюють для різних потреб: розведення риби, наповнення водою зрошувальних каналів, судноплавства, будівництва гідроелектростанцій (ГЕС) тощо. Найбільші в Україні водосховища збудовані на Дніпрі (знайдіть їх на карті).
Під час будівництва водосховищ на рівнинних річках виникає багато проблем. Серед них: затоплення значних площ родючих земель, відселення людей, заболочування та руйнування берегів, цвітіння води, замулювання й накопичення отруйних речовин на дні та інші.
У багатьох населених пунктах у спеціально виритих заглибинах створюють штучні озера – ставки. У сільській місцевості їх використовують для поливання земель, утримання водоплавної птиці та водопою худоби, розведення риби. У містах ставки є окрасою парків та зон відпочинку. На відміну від озер, ставки мають значно меншу здатність до самоочищення. Тому періодично їх необхідно прочищати та поглиблювати за допомогою спеціальної техніки.
Під час будівництва водосховищ на рівнинних річках виникає багато проблем. Серед них: затоплення значних площ родючих земель, відселення людей, заболочування та руйнування берегів, цвітіння води, замулювання й накопичення отруйних речовин на дні та інші.
У багатьох населених пунктах у спеціально виритих заглибинах створюють штучні озера – ставки. У сільській місцевості їх використовують для поливання земель, утримання водоплавної птиці та водопою худоби, розведення риби. У містах ставки є окрасою парків та зон відпочинку. На відміну від озер, ставки мають значно меншу здатність до самоочищення. Тому періодично їх необхідно прочищати та поглиблювати за допомогою спеціальної техніки.
Висновки
1.Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу з шаром торфу понад 30 см. За умовами утворення розрізняють верхові, перехідні та низинні болота.
2.До штучних водойм належать канали, водосховища й ставки. Вони, перш за все, покликані забезпечувати прісною водою потреби господарства. Крім того штучні водойми потрібні для судноплавства, виробництва електроенергії, рибальства тощо.
3.Спорудження штучних водойм має бути науково обґрунтованим й не завдавати шкоди природі.
ПІДЗЕМНІ ВОДИ
Підземні води утворюються в процесі взаємодії гідросфери й атмосфери з літосферою. Умови утворення підземних вод: а) велика кількість опадів; б) пропускання гірських порід. Здатність гірських порід пропускати воду пояснюється тим, що в них є пори, тріщини, пустоти. Чим більші частинки, тим більші пори і тим легше проходить крізь породу вода. Вода легко проходить крізь пісок, ґрунт, гравій, гальку. Так, крізь товщу гальки за добу вода може просочитися на 100 м, крізь пісок — на 10 м.
Робота зі словником. Гірські породи, які пропускають воду, називаються водопроникними.
Майже не пропускає воду глина (за добу 1 мм), зовсім не пропускає граніт.
Робота зі словником. Гірські породи, що мало пропускають воду, називаються водотривкими.
Поверхня суходолу складається з осадових порід різної проникності. Вода проходить через водопроникні породи в глибину, поки не зустріне водотривкий шар, і потім починає нагромаджуватися над ним.
Робота зі словником. Пласти, які містять воду, називаються водоносними. (Учитель під час розповіді малює схему утворення верховодки, ґрунтової, міжпластової води.)
За умовами залягання підземні води поділяються на верховодку, ґрунтові, міжпластові води. Верховодка — сезонна вода, яка розміщена близько до поверхні і утворюється в результаті випадання дощів, танення снігу.
Воду, що міститься у водоносному шарі, не прикритому зверху водотривкими породами, називають ґрунтовою водою.
Поверхню ґрунтових вод називають рівнем ґрунтових вод. Він залежить від кількості опадів, розчленованості місцевості, близькості річок, озер, боліт.
Ґрунтові води повільно перетікають порами в той бік, де рівень їх менший. У ярах і річкових долинах вони виходять на поверхню, утворюючи джерела.
Робота зі словником. Підземні води, які залягають між двома пластами, називають міжпластовими.
Ці води поповнюються дуже повільно, бо вода в них проникає лише в місцях виходу водоносного шару. Вода між пластами перебуває під напором. Коли в таких пластах пробурити свердловину, то вода може навіть фонтанувати. Такі свердловини називаються артезіанськими колодязями. Вперше такі колодязі було споруджено у Франції в провінції Артуа в ХІІ ст.
Ґрунтові води в різних місцях земної кулі залягають на різних глибинах. На Полтавщині — 4-10 м, а в пустелях — 250 м. Підземні води широко використовуються населенням для водопостачання, зрошення, обводнення.
Основними чинниками, що забруднюють підземну воду, є використання міндобрив, отрутохімікатів, накопичення побутових відходів, відсутність ефективного очищення на тваринницьких фермах. Тому, щоб прісні води були чистими, потрібно дбати про поверхню Землі. У багатьох районах знаходять воду, в якій у великій кількості розчинені солі й гази. Таку воду називають мінеральною. Ця вода має лікувальні властивості, які були відомі дуже давно.
Відомо, що кабани, ведмеді, олені теж нерідко використовують мінеральні води. В оповіданні Е. Сетона-Томпсона «Життя сірого ведмедя» описано, як старий ведмідь Уеб, хворий на ревматизм, успішно лікувався, приймаючи ванни сірководневого джерела в Скалистих горах поблизу Єллоустонського парку.
Це цікаво
Вода на великій глибині має високу температуру. Таку воду називають термальною. Найчастіше такі води є в районах вулканічної діяльності, землетрусів. Вона є на Камчатці, в Італії, Ісландії, США. Термальні води можна використовувати в оранжереях, ними обігрівають будинки, лазні, вони використовуються як джерело енергії.
1.Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу з шаром торфу понад 30 см. За умовами утворення розрізняють верхові, перехідні та низинні болота.
2.До штучних водойм належать канали, водосховища й ставки. Вони, перш за все, покликані забезпечувати прісною водою потреби господарства. Крім того штучні водойми потрібні для судноплавства, виробництва електроенергії, рибальства тощо.
3.Спорудження штучних водойм має бути науково обґрунтованим й не завдавати шкоди природі.
Дякую за цікаву інформацію!
ВідповістиВидалитиБудь-ласка!!! Використовуйте її з користю!
ВидалитиЦікаво та корисно не тільки для батьків...
ВідповістиВидалити